оригинал
…расставаться с тобой не хочется,
но приходится: в одиночество
ухожу, с головой укрывшись,
в бесприютность… а я ведь "мышка",
значит, всё же нужна мне норка,
где могла бы и всхлипнуть горько,
и тайком прикоснуться к фото…
вот такая моя забота…
на обычную круговерть
наступающих новых буден
я крещу тебя, пересверк
всех фантазий моих…
что будет – отпечатает небосвод
в виде тайного фотоснимка,
на котором мы не в обнимку –
ближе милый…
и сердце жжёт…
даже если моя вина:
я навечно обожжена, –
кто осудит
на перепутье?..
всё равно я тебе жена
по небесной и вечной сути...
Вільний переклад Віри Бондаренко
із особистого…
…розлучатися так не хочеться,
та доводиться: у самотність
з головою туди занурившись
в безпритульність… бо я ж є «мишка»,
то мені все ж потрібна нірка,
де б я схлипувать стала гірко,
і таємно торкнутись фото...
ось така вже моя турбота...
на звичайну ту круговерть
невідомих наступних буднів
я хрещу тебе, фейєрверк
всіх фантазій моїх…
що буде –
віддрукує це небосхил
таємничого того знімку,
на якому ми не в обіймах –
ближче, милий…
і біль пече...
якщо навіть я в тому винна,
не іржавіє та пружина, –
хто осудить на перепутті?..
все одно я тобі дружина
по небесній і вічній суті..