Про кохання
Не люблю цілуватись в «губи»,
Бо для кохання є «уста».
Кохання, мо’, й веде до згуби –
Струмить вустами красота.
Краса Любові непізнана,
Невичерпна, неголосна.
Іде заглиблення в коханні,
І в будь-яку пору – ВЕСНА!
Весна сердець, тілесна спрага,
Магнітність почуттів, думок.
Потрібні ніжність та відвага,
Щоб відійти від перемог,
Бажання хтивості, свавілля,
Постійних ревнощів, надій…
Кохання – з виду, божевілля,
Дає нам здійснення всіх мрій,
Дарує радість та натхнення,
Несе відкритість почуттям.
І на вершині сокровення –
Нове Народження дитям!
Цвіте кохання довголіттям,
Спокуси й лінощі дола.
Із потойбіччя навіть світить –
Кордонів світових нема!
Приходь до мене скорше, любий,
Вже вийшла Зірка золота.
Не треба цілуватись в губи –
В нас для кохання є вуста!
23.01.2018