http://www.stihi.ru/2018/01/25/13143
Кульбаба* Солнца зимним утром
Лучами нежно мир ласкает,
Чтоб сгинули всех страхов стаи,
И ожило, что вечно, мудро…
Ведь все слова, что мёртвый улей,
Покинутый пчелиным роем.
От бед Планету чем укроем? –
Готово зло сразить нас пулей.
Отчаялись! И не Причастью –
Раздору присягнули, войнам.
О Ангел Ветра! Ты покой нам
Навей на радость и на счастье!
Воды же Ангел - нечисть смоет…
И Мать-Земля в природы храмах,
Простив детей своих упрямых,
От Змия искусов отмолит.
О, Солнце! Сей лучисты стрелы,
Чтоб злоба лютая сгорела!
*Кульбаба - одуванчик
Оригинал
Кульбаба Сонця в небі січня
Все сіє промені ласкаві,
Щоб танули страхи лукаві
Та відродилось мудре, вічне...
Бо вже слова, як вулик мертвий,
Покинутий бджолиним роєм...
Наскрізне Зло... Брязчить лиш зброя -
Планету нищить люд упертий!
Зневірились! І не Причастю -
Розбрату присягнули , війнам!
О Ангел Вітру! Ти повій нам
На радість, спокій і на щастя!
Води ж Ангелик - нечисть змиє...
І Матінка Земля спроквола
Простить дітей своїх довкола,
Спокушених підступним Змієм!
О Сонце! Сій проміння-стріли,
Щоб лють з ненавистю згоріли!
Аватар со странички Маргариты Метелецкой