Внезапно тучи небо спеленали…
Из пуха, серо-белые, большие,
Разглядывали, словно театралы,
Как дни и ночи темнота душила,
Снег, наконец, пошёл густой, пушистый,
Морозно-белый, празднично сверкая,
Сумевший не пропасть в ветрах ершистых
В немых просторах небокрая.
Притихший мир над нами и за нами
Укрылся зачарованный и мглистый,
И буйства вышил белыми стежками
На сумраке холодном и землистом.
Стонало всё вчера осенней болью.
И ветра дух играл с дождём, стеная,
А нынче - скрип саней сребрённым соло
Несётся к небу, грусть-печаль, сминая…
29.01.2018 г. © Ана Болик
Раптово хмари...
Нина Трало
Раптово хмари небо спеленали...
Пухнасті, сіро-білі, величезні,
І споглядають, ніби театрали,
На дні і ночі в мороку пощезлі.,
Нарешті сніг пішов густий, лапатий.
Морозно-біле свято іскрограю
Зуміло на вітрах не заблукати
В іпостасі німого неокраю.
Принишклий світ над нами й поза нами
Сховався зачарований, імлистий,
Буяння вишив білими нитками
На мороці холоднім і землистім.
Стогнало вчора все осіннім болем
І подих вітру грав з дощем понуро,
А нині – перших саней срібне соло
До неба лине, спалює зажуру.
19.01.2018 р.
(Ph: Владимир Шошин)