Вони вже інші... Мусимо сприйняти.
Час вимиває в нас пісок з-під ніг.
Вони біжать. Ми ж — маєм здоганяти,
Хоча який там в нашім віці біг...
Та біжимо, натужно й важко диха,
Вже знаючи, що не доженемо.
І підсвідомо маємо лиш втіху,
Що, попри все, ще поки біжимо...