Оригинал
Ещё можно спастись, просочившись в потресканность улиц,
Сбросив где-то в пути оболочку наросших обид
Или просто любить, от весеннего солнца зажмурясь,
И, свернув в переулок Наломанных Дров, всё забыть.
Или просто рычать, до мурашек по раненной коже,
До вгрызания в лёд отпугнувших в беспамятстве фраз,
Или просто бежать, не оставив себе многоточий
По дороге, тобою протоптанной тысячи раз...
Полчаса до "прости", пресловутые шесть остановок
Как же трудно дойти, если в окнах погасло "Я жду"
Посидеть-покурить на скамейке у спящего дома
И с рассветом уйти, распихав по карманам "люблю"
Посвящается моему другу, который так и не дошел....
Переклад Віри Бондаренко
Врятуватись є час, просочившись в порепаність вулиць,
Скинуть лиш на шляху оболонку з нальоту образ.
Або просто любить, вії мружачи довгі до вилиць.
У провулку Наламаних дров все забути ураз!
Або просто гарчать, до муравок на зранених лапках,
До вгризання у лід залякавших в нестямі всіх фраз,
Або просто втікать, не лишивши собі безліч крапок
По дорозі ,тобою протоптаній тисячі раз…
Півгодини до слова «пробач», горезвісних зупинок…
Як же важко дійти, якщо в вікнах «ч е к а ю» нема
Посидіть-покурити на лавці, де сплячий будинок,
На світанку піти, від «к о х а ю» лишившись ума…
Присв’ячується другові, що так і не дійшов…