На http://www.stihi.ru/2018/01/30/10678
Что за касания твои! По телу бегают мурашки…
Игра и нежность тёплых рук и ласки кроткие твои…
По телу ток сбегает вниз, но только шея у монашки…
И только плечи… Слышишь звук? Колокола, как соловьи?
Сойду ль с ума от этих ласк, что словно волны набегают
От самых пальцев стройных ног до мест касанья нежных рук?
И каждой клеточкой живу и вдруг, как будто умираю…
Что за пленительный экстаз! Виною, может, мой каблук?
А может, это я расту? Нет... на носочки поднялась я?
Нашёл же слабые места! Я так горю, что тает снег!
Теряюсь, словно от вина… Допьёшь совсем… А я согласна?
Но стоп! Оставил на потом такой чудесный свой набег…
Нашёл ладонь, и обе враз слились и пальцами скрестились,
Единым целым становясь, доверье вызвали, любовь.
Так греют руки! Нежность их покой даруют мне и силу.
Надёжность, крепкий тыл от бед, что есть важнее всех основ.
Лицо ласкаешь. И в висках, и в пальцах кровь бьёт учащённо.
И нежно косу распустив, ныряешь в пряди, как в волну…
Люблю запястья рук твоих и их целую упоённо…
За те касания, за миг, что навевает мне весну…
2.02.2018
Дотики
Які ж це дотики – дивись: по тілі бігають «мурашки»!
Це ніжність, гра тепліших рук, невинні пестощі твої…
По шкірі-ковзанці униз…ще тільки шия у монашки…
Ще тільки плечі… Чути спів? Дзвенять церковні солов’ї?
Чи тіло з розуму зійде від безліч шокових зарядів,
Що йдуть від пальців ніг струнких до місця дотику руки?
Клітин мільйони то живуть, а то вмирають…Що за зрада?
Та ні… в середині – екстаз! Чи не знімала каблуки,
А чи росту кудись уверх, чи піднялась я на носочки…
Знайшов мої слабкі місця…О, не чіпай, бо тане сніг!
Гублюсь, п’янію… Твій ковток… і до кінця доп’єш дівоче…
Та зупинився, чудеса ще на останок приберіг…
Знайшов долоню і злились дві разом, пальцями схрестились,
Ще й стали цілим, і вже там довіра житиме й любов.
Як гріють руки! М’якість їх чомусь дарують спокій, силу,
Надійність, захист… від усіх страхіть і горя, чи обмов…
Обличчя гладиш, скроні б’ють у пальці кров’ю, що пульсує,
Та у розплетену косу, немов у хвилі ти пірнув…
Люблю зап’ястя рук твоїх, і пальці, й нігті, все цілую
За ніжні дотики, за мить, що так нагадує весну…