Николай Лілієв
Знаю милий рідний кут,
де зелений скрізь розмай,
де шумить дзвінкий ручай
і тремтить проміння тут.
Рій бджолиний в тім краю
танець гра весільний свій.
Боже, в красий час такий
віру окрили мою.
1920
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Оригинал:
Николай Лилиев
Знам сърдечен свиден кът.
Сред замрели в сън ели,
звучен ручей ромоли,
и лъчи-стрели трептят
Там в забрава рой пчели
своя сватбен танц въртят.
Боже, в тоя цветен път
мойта вяра окрили.
1920