Їм хліб черствий, і майже очерствіла.
Волоссям сива, а душа – Сивіла –
десь подумки блукає і мені
знов пророкує не найкращі дні.
Пророцтвами такими я вже сита,
через дрібне проціджую їх сито.
Нехай стікають сльози і страхи.
Наплакалася. Очі вже сухі.
Лишаю тільки викохане слово,
що в дар мені несуть язык і мова.