Я не про Вас пишу, хоча і варті
Прекрасних слів та щирості думок…
У срібній шубі пан стоїть на варті,
Із димаря до нього йде димок…
Я не до Вас звертаюся щоночі,
Чи то у снах, чи мріях наяву…
Крізь скло зимове входить пан, лоскоче,
Із ним кудись на човнику пливу…
Я не про Вас шепчу на вушко пану,
Що сум чекання втомлює давно…
Знімає шубу срібну і шаманить,
І вже не бачу в темряві вікно…
Я не у Вас зігрілася мов киця,
Яку запестив пан, що ті зірки…
А все ж як з Вами, хай що не присниться,
Не буде добре так уже ні з ким…
(28.01.18)
ПЕРЕВЕЛА Римма Батищева:
Я не про Вас пишу, хоть Вы достойны
Любимым мной в секретных мыслях быть…
В блестящей шубе пан стоит спокойно,
И дым к нему слетает из трубы.
И я не с Вами в мыслях каждой ночью…
И не о Вас мечтаю наяву…
Но пан проходит сквозь стекло, щекочет,
И с ним в челне куда-то я плыву…
Я не про Вас шепчу на ушко пану,
Что я грущу и жду уже давно…
Снимает шубу он, слегка шаманит,
И я не вижу в сумраке окно…
Не возле Вас котёнком я согрелась,
Кого ласкал и тешил нежно пан…
Но я найти такого не сумела,
С кем столь хорош был памятный роман.