Почекаю тебе біля раю..
Память про минуле душу шліфує,
Виточує спогад , в серце увірветься,
Роздмухує бурю, катує , блефує,
То боляче серця торкнеться.
І я розумію, наші коні в розгоні,
Нам осінь рахує літа,
І сипле нам в скроні, ранки холодні,
І зимою стежки заміта.
Від нас утікає рікою минуле,
Як в диму завісу, в тумани,
І юності ранки від нас дременули,
Затихають душевні вулкани.
Мені знову снишся, що в травах високих,
Виграєш на сопілці, посеред полонин,
Де ж ти загубився, легінь синьоокий?..
Що мене щирим серцем любив?..
Я знову у полі віночки сплітаю,
Цілуєш жадано мене у вуста,
А за вікнами ніч кіски розплітає,
Колише мій сон самота.
Із споминів давніх зшию прикрасу,
У кладовці душі заховаю,
І там за зорями, вийду на терасу,
Почекаю тебе біля раю...
Автор: Н.П.Рубан.