Любовь не отдам шарлатану

Надежда Рубан
    Хочеш  мати  мене  за  коханку.

Хочеш  мати  мене  за  коханку,
Любов  спалить  усі  твої  нерви,
Віддасиш  мені  все  до  останку,
І  напєшся  гіркої  отрави.

Якщо  стану  тобі  за  коханку,
Твоє  серце  знекровю,  спустошу,
Сон  свій  втратиш   назавжди   до  ранку,
Випєш  меду  з  отрутою  чашу.

Любові  прагнеш  грішної  й  незнаєш,
Як  тайфун  океану  гнівного,
Хвилі  зради  й  прокльонів  впізнаєш,
Чи  ти  хочеш  кохання  такого?..

За  коханку  мене  хочеш  мати,
Грітись  грою  моїх  поцілунків,
Візьму  душу  твою  в  каземати,
У  полон  тюремних  стосунків.

Мені  кажеш,  що  в  душу  запала,
Спопелишся  у  вирі  кохання,
Як  лава  пекельна  вулкана,
Будуть  горіти  душевні  страждання.

Я  тобі  не  підкину  приманку,
Не  дозволю  себе  мордувати,
Хочеш  мати  мене  за  коханку?..
Свою  зраду  на  трьох  розпинати?.

Любов  коханців  завжди  ропята,
Усвідомити  маєш  ти  ясно,
Що  ненависть  до  нас  буде  люта,
А  потім  ще  й  кара  небесна.

Гіркоту  полину  я  не  вкушу,
Коханкою  твоєю  не  стану,
Не  позволю  мою  вкрасти  душу,
Серце  своє  не  дам  шарлатану...

Автор:  Н.П.Рубан.