Зберу докупи все, що гарне пам`ятаю,
І найдорожче на коліна покладу.
Все це долонями своїми обгортаю,
Мов стиглі яблука в осінньому саду.
До долі, мовчки. Саме їй моя подяка
За кожен сонячний світанок у житті!
За те, що душу не здолала сіра мряка.
Що не покинула мене на самоті.
Та дарувала моїх рідних і кохання,
І моїх гарних, батька люблячих дітей.
Що відгукалася на мрії та прохання,
Тримала серце завжди щирим до людей.
Що, як поета, народила мене мати,
В якого є любов до рідної землі…
Щасливий тим, що маю честь все їй віддати,-
Мої здобутки, не великі й не малі.
15.02.2018 р.
Фото з Ін-ту.