ПИРЫ (Борис Пастернак, http://rupoem.ru/pasternak/all.aspx#slyshen-lepet-soli)
Пью горечь тубероз, небес осенних горечь
И в них твоих измен горящую струю.
Пью горечь вечеров, ночей и людных сборищ,
Рыдающей строфы сырую горечь пью.
Исчадья мастерских, мы трезвости не терпим.
Надежному куску объявлена вражда.
Тревожный ветр ночей - тех здравиц виночерпьем,
Которым, может быть, не сбыться никогда.
Наследственность и смерть - застольцы наших трапез.
И тихою зарей,- верхи дерев горят –
В сухарнице, как мышь, копается анапест,
И Золушка, спеша, меняет свой наряд.
Полы подметены, на скатерти - ни крошки,
Как детский поцелуй, спокойно дышит стих,
И Золушка бежит - во дни удач на дрожках,
А сдан последний грош,- и на своих двоих.
1913, 1928
БЕНКЕТИ (вільний переклад П.Голубкова)
ГіркОти тубероз, небес тьмяних гіркОти
І струмінь твоїх зрад у них я пізнаю.
ГіркОти вечорів, ночей і людних зборищ,
Ридаючу строфи сиру гіркОту п'ю.
Майстерень байстрюки - тверезості не терплять,
І на надійний шмат накладено табу.
Тривожний гам ночей - тих заздоровниць челядь,
Не збутися яким, ніколи вже, мабуть.
Спадковість, або смерть - герої наших трапез.
І тиха ця зоря, верхи дерев – горять.
В сухарниці, як миш, копається анапест,
І Попелюшка вмить свій змінює наряд.
Підлоги – чисті вже, на скатертині - трошки,
Як поцілунок твій, у вірша подих тих,
І Попелюшка мчить - у дні удач - на дрожках,
А щез останній гріш, - так і на двох своїх.