Обі'руч життєвих шляхів, оба'біч житейського моря - бархани із плотських гріхів...та людсьтво не бачить в тім горя.
Засни'діли ду'ші й серця', загрузли у варварських бойнях, зневаживши заклик Творця: у радості жити пристойно.
Любов навіки' зберегти, у дружнім братерстві єднатись і віру нащадкам нести', щоб бути у Божому Царстві.
Ми міряєм зе'млі чужі, а сво'ї "цвітуть" будяками. У пліснівці та у іржі живе пустота під даха'ми...
Та правда - одна, хоч гірка': не вихід тікать з Батьківщини, принижує роль "байстрюка", бо встидно за гідність країни.
У пошуках вічних...гроше'й...ми, - наче відлюдники хижі, знайомства - лиш для "баришей", до мандрів "наго'стрені лижі".
Чужинці ми - у чужині', так схожі с приблудними псами. Роками живем без сім"ї, світами блукаєм роками...
А беріг є рідний у всіх в просторих, земних океанах. Свій край покидати - це гріх, коли він - в кривавих "Майданах"!
Від кари Небес не втекти, усіх чужині' не сховати. Вертаймось додому, брати', Вкраїну разо'м підіймати!
13/02/18/