***

Я — українка. Щось таке
В мені то крутиться вертепом,
То мчить широким, вільним степом
Незбагнене, нове, палке.
Воно вривається в забори,
Вивчає побут, лиця, норов,
І розкриває ті затвори,
Що замикають нас від прав.
Воно закохане безтями
В поля, дерева, квіти, став.
Воно летить крізь гори й ями,
Крізь тіні ночі, лики барв.
Я — українка. І мені
Вкраїна так дала багато:
І долю хай і кострубату,
І щирі, сонячні пісні.