Як маленькі цяточки, на небі світять зорі,
А я блукаю собі, по безкрайнім просторі.
І місяць, своїм світлом, мені дорогу освящав,
Немов, про майбутню долю мені сповіщав.
Що с переду чека мене тернистая дорога,
Коли в ранньому віці, покину я свого порога.
Про те, які в собі незгоди приховує та даль,
Хоч бога, хоч чорта, по допомогу закликай.
Та не поможе тут ніхто, про це ти знай,
Ти сам маєш пройти свій рідний край.
Сам ти маєш, у дорозі, свою долю віднайти,
Щоб сам і люди знали, хто є насправді ТИ!