зачаруй мене

Зачаруй мене, земле рідна.
Заплети мої чорні коси.
Ворожи до зорі, як відьма,
не ховаючи ноги босі.
Заколисуй мене у житі,
де квітчаються маки пишні.
І у щасті дозволь прожити,
і збирати його, як вишні...

Полюби мене, земле тиха.
Полюби мене, як дитину.
І світанок даруй на втіху,
і од вітру даруй хустину...
І у полі, широкім полі,
де воскресло із зерен диво,
гомоніла б мені тополя
про любові весняну зливу...

Подаруй мені, земле рідна,
поцілунки твої і роси.
І над обрієм - місяць срібний,
що ховався від мене досі...
Щоб кохати, а не тужити.
І робити святе і грішне.
Недаремно дозволь прожити.
І збирати роки, як вишні...


Рецензии
Пусть сбудется, Алена, что загадала этой песнею души, и рожь в поле, и поцелуи росы, и тихая земля, и любовь...
Валерий

Валерий Коваленко Коло   18.03.2018 00:05     Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.