…І коли вже гігантські кити
Ніби діти всесвітньої опори
Будуть їсти весь проклятий світ
І ковтати безмірні простори
Ціле море заповне лиш кров
Люди кануть до самої низини
Хтось забуде учення церков
І згадає послання Тичини
Що у сутності сивих планет
У жорстокості цілої країни
Є провина усе ще живих
І закони життя до людини
Як фундамент майбутніх ідей
Що зруйнує нове покоління
Нас сховає всесвітній потом
Замінивши на вічне каміння
І тоді, всі релігії, знов
Перепишуть на чисті скрижалі
Запакують в різдвяний папір
І представлять все збіркою правил
Щоб ніхто і не думав, надалі
Навіть в саму похмуру годину
Турбувати новітній регламент
та робити із себе людину