Я – це довгі, кістляві пальці.
Мій мозок – це рідке, пахуче волосся.
Я – це остання цигарка у пачці,
А світ – це гра, без фінального боса.
Мій череп – це притулок для кволих.
Мої, потріскані вітром уста,
Це – спалені села, це – вбиті дороги,
Це – мертві від диму і тлі небеса.
А руки мої, то причини хвороби,
То - ліки від страху, то – смерть та чума.
Дні все минають і чутно як кроки,
Мандрують туди, де і щастя нема.
Мій дім – це останній солдат на кордоні.
Мій рай – це твоя, невимовна краса.
Твій погляд – це тепле дуло у скроні.
А сльози твої, то остання роса.