9 та 10 березня - пам*ятні Тарасові дні - день народження та день смерті українського пророка, чиї вірші і сьогодні лунають із досі неподоланою душевною гіркотою, із досі невгамованим палким гнівом.
Ці слова про Україну, розриту могилу, - розриту і хижими чужинцями, і своїми ж перевертнями-нелюдями, - насправді є страшними словами про наше сьогодення... На превеликий наш спілний жаль і сором.
Публікую, згадуючі і Тараса, і Сірка, цих святих велетнів духу і зброї, декілька рядків зі своєї книги "Левова доля", що вийшла друком у минулому році.
* * *
«Рабів до раю не пускають!» —
до неба вигукнув Сірко. —
Рабів, що в серці страх плекають,
що смокчуть суче молоко
з народження.
Та й допилися
аж до наруги трьох віків...
Не для рабів Господні висі
і хору янгольського спів.
То ж краще левом мертвим бути,
ніж собачам.
Кремлівський хан
ізнов жбурне тебе під Крути,
під тричортові інші скрути,
пошитий в дурники Богдан!
І не за вишні й вишиванку, —
за небо вільної душі! —
шаблюкою хрестися зранку,
новий Сірко, вояк Іванку,
най на останнім рубежі!
2014
-----------------
Живопис - Ілля Репін