Злітаються у двір з усіх усюд
голодні голуби, граки і сойки,
і все заповнюють пташині зойки –
такий от невибагливий етюд...
Земля протала всотує туман,
леліє у собі життєву силу,
ще не нуртує весняне весілля,
і паростків наляканих нема,
та березень віддихує сніги,
простує зрання містом майже сонним,
чекає разом з ним явління сонця,
дарує всім бажаючим снаги...
Виборює роздолля у нудьги,
зриває льоду кляті ланцюги,
спростовує зими брудні борги...
Вразливість скніє вдома, підсвідомо...
Та ледь спадає сива зимня втома –
звільняєш думи від важезних гир, –
стає на серці легко, невагомо!
11.03.18
Перевод Кариатиды Сны: http://www.stihi.ru/2018/03/11/8935
Слетаются во двор со всех сторон -
за кормом - голуби, грачи и сойки,
всё заполняется весенним скоком
и криками пугливыми ворон...
Подталая земля туман сосёт,
лелея жизненные силы в теле,
ещё до свадеб далеко весенних,
и робких нет ростков... Наоборот -
пока вдыхает март свои снега.
Он шествует с утра вдоль улиц сонных,
и вместе с ними ждёт явленья солнца,
и дарит всем желающим - себя...
Отвоевав пространство у тоски,
срывает льда проклятые замки,
зиме прощая старые долги...
Жаль, уязвимость прозябает дома...
Но лишь проходит зимняя истома -
избавив думы от тяжёлых гирь -
становится на сердце невесомо!