Ще думками влiтаю в весну
На Манжетах Вишиванки
Ще думками влітаю в весну, там де мрії недавні
Дивовижно плекали надію на завтрашній день.
Загадай зустріч в липні, якщо не було її в травні,
Налаштуй на побачення декілька віщих знамень.
І не так, щоб чекаю. Се дивні фантазії серця
Скласти крила прохають, здались від убогості слів.
Запроси в лоно літа, нехай почуття схаменеться,
Розірви тишу враз, що павук в безгомінні наплів.
Важко Музою бути. Складніше душею поета –
Прав на похибку і на бездумність учинків нема.
Втім, судити життя однобоко паршива прикмета,
Отже зустріч потрібна будь що, віч-на-віч, зокрема.
Ти в заклад жартома поділився душею так просто,
Необачлива я зрозуміла невірно дива.
Тільки ноша тепер відчувається болісно й гостро,
Кожен крок по дорозі фортуна рахує, як два.
__________________
Гасне тихо задушлива ніч. Зорі відчаклували.
Надто вільно любов закрутила на щастя спіраль.
Не заплаче за нами роса… ми в полях не бували,
Нас остудить зима, чудернацьких снігів пастораль.
-------------------------------------
«Ещё мыслями я влетаю в весну» Лидия Скрипка
Ещё мыслями я вовлекаюсь, влетаю в весну,
Там, где сны и мечты мне надежду на завтра давали.
Тебя встречу в июле, ведь в мае – оставил одну,
И увидим мы вещие знаменья, что пропускали.
Я не то, чтобы жду. Эти дивные выдумки сердца
Сложат крылья, сдадутся от тщетной убогости слов.
Ты мне лето неси, чтобы чувства сумели согреться
И порвать тишину, что наплёл паучок-пустослов.
Трудно Музою быть. И сложнее – с душою поэта,
Прав мне нет на ошибку, бездумность поступков – их нет.
Но и жизнь ведь судить однобоко – плохая примета,
И нам встречи с тобою нужны, в том числе, тет-а-тет.
А ты в шутку со мною душой поделился так просто,
Невнимательно я поняла это чудо, едва.
Только ноша теперь отзывается раною острой,
Каждый шаг по дороге фортуна считает, как два.
Гаснет тихо удушливость ночи. Уже засияли
Звёзды в небе. Любовь закрутила на счастье спираль.
И за нами не плачет роса… мы в полях не бывали,
Нас остудит зима, этих дивных снегов пастораль. (11.03.2018)