БЕРЕЗЕНЬ – БОЯГУЗ
Тебе зманило сонце з дому.
Зненацька сніг такий знайомий,
Та вже не радісно із ним.
Ти у веснЯнім капелюсі,
Та березню не до спокуси,
Лякає вітром крижаним.
Збентежена, і трохи змерзла.
Куди весна яскрава щезла?
Її за обрій вітер здув.
І знову срібно-білі коні
Мчать зиму в білому хітоні.
А березень кудись чкурнув.