А хто мені сказав, що ти прекрасна?
Ніхто. Лиш я. Я був сліпим - вже ясно.
Колись любив, жадав. Моя кохано,
Не хочу обійняти, навіть п'яний.
Погодься, дуже дивно все це сталось.
Кохання - дим. Життя - лиш старість.
Бо плин ріки років все нівелює.
А вітер. Хитрий вітер все задує.
Я не згадаю. Не забуду. Плюну
Собі у душу - там забуті дюни.
І я забутий там назавжди. Граю
В ляльки з собою - іншого не маю.
Чи маєш ти? Пробач - вже неважливо.
Любов пішла, не залишивши диво.
Та спогади все марять воскресінням.
А може каже це пора осіння.
22.09.16