Давайте ми вже зміним поведінку
По справжньому вже спробуєм любити
Здебільше у давальному відмінку
Від серця розпочнемо говорити
Почнемо хоч той мізер жить без бруду
Між собою скорочувати відстані
Тихіше... й менше битої посуди
Лікувати свої душі розхристані
Давайте кохатись душею й очами
Щоб цвів у стосунках барвінок густий
Щоб щастя заходило в гості ночами
Під ранок будив щоб туман нас густий
Пора вже якоїсь нам мати відвертості
Забути про сльози, перони, вокзали
Щоб менше сумнівів, і більше впертості
Щоб світлі почуття не голодали
Не спинятися за крок до взаємного
Без вагань розшнуровуючи власне тіло
Нести в собі безліч приємного
Себе навиворіт вдягати сміло
Давайте без цитат, без слів, та імен
Ламати умовності... Минуле забувати
Люби навпомацки... Хай коле терен
Життя щоб на дотик з білью відчувати