ПІДМОСКОВНИЙ ЕТЮД (Ліна Костенко,
По двійко лиж - і навпростець лісами,
в сніги, у сосни, в тишу - без лижні.
Сполохать ніч дзвінкими голосами,
зайти у нетрі, збитися - аж ні!
То там, то там над соснами димочок,
і в крижаних бурульках бахроми
стоїть такий чудесний теремочок -
друбок бурштину в кружеві зими!
Там Пастернак, а там живе Чуковський,
а там живе Довженко, там Хікмет.
Все так реально, а мороз - чукотський,
а ми на лижах - і вперед, вперед!
Ще всі живі. Цитуємо поетів.
Ми ще студенти, нам по двадцять літ.
Незрячі сфінкси снігових заметів
перелягли нам стежку до воріт.
Зметнеться вгору білочка біжйнка.
Сипнеться снігом, як вишневий сад.
І ще вікно світилось у Довженка,
як ми тоді верталися назад.
Ще нас в житті чекало що завгодно.
Стояли сосни в білих кімоно.
І це було так просто і природно -
що у Довженка світиться вікно...
ПОДМОСКОВНЫЙ ЭТЮД (вольный перевод П.Голубкова)
По паре лыж - и напрямик лесами,
В снега и в сосны, в тишины завет.
Тревожа ночь, как звоном, голосами,
Забраться в дебри, заблудиться - нет!
То там, то там над соснами дымочек,
И в ледяных сосульках бахромы
Стоит такой чудесный теремочек -
Холм янтаря средь кружева зимы!
Там Пастернак живет, а там Чуковский,
А там Довженко, там Хикмет живет.
Всё так реально, а мороз - чукотский,
А мы на лыжах - и вперед, вперед!
Там живы все. Цитируем поэтов.
Студенты мы, по двадцать лет народ.
Слепые сфинксы снежные запретом
Нам перекрыли стежку до ворот.
Взметнется белка, прячась хорошенько.
Сыпнет лес снегом, как вишневый сад.
Еще окно светились у Довженко,
Когда мы возвращались уж назад.
Нас еще в жизни ждало что угодно.
Стояли сосны в белых кимоно.
И это было просто, а не «модно» -
Что у Довженко светится окно...