Та це Весна на хутра спокусилась,
інакше б нащо сивий молодій!
Поривчасто приміряла і всілась
немов немає в неї інших дій.
Хоч як там недосвідчена, та рання!
Іще переодягнеться в рядно!
Хай не чека собі на потурання –
мені Весна чи дівка, все одно!
Їй радощі, а ви хоч околійте,
у вухах досі брязкіт камінців.
Тож, Сонечко, молю, не пожалійте,
своїй рабі пучечка промінців.
Я ним не підмітатиму долівки,
я гаряче по сивому пройдусь.
Хай хлопці йдуть із квітами до дівки,
а не з якимись хутрами дідусь!