***

Опустила країна очі -
«Скільки втратила я дітей!?
За кордоном мрії дівочі
Оселяються кожен день».
Відлітають неначе в ирій
І синочки, й доньки твої
Там, за морем, ситі та щирі
Співчувають тобі вони..
Посивішала, постаріла…
Хто ж поверне твою весну?
Твоє рідне, багате тіло
Підло кинули під війну.
Наче матір стара прощаєш
Невгамовних своїх дітей.
Та крізь біль і крізь сльози сяєш
Зорепадами із людей.