Якщо скажеш на мене: «тато!» –
Будеш донькою – далі й до віку!
Все вже є: і садиба й хата,
То поквапся, скорись чоловіку!
І живіть, як то личить парі,
Бо з ким жити – від вас залежить.
Як батьки – ми не зовсім старі
І за вами не станемо стежить,
Наче ви – ще маленькі діти…
Хай кохання, щоб там не сталось,
А зросте, наче в полі жито,
Щоб разом вам зустріти й старість!
Я одне лише хочу знати:
Почуття у вас ці – взаємні?
Та не стану на «гущі» гадати,
Бо поради тоді – даремні!
Якщо скажеш на мене: «Тато!» –
Відповім, як годиться: «Доню!»
У вас є – і садиба й хата,
Та вирішуйте самі – долю!