ГЛАВА 24
СЕСТРА
ІЗ
СЕСТРОЮ
ця
струна
зі
струною
СЕСТРА
ІЗ
СЕСТРОЮ
як
струна
зі
струною
згідно
спілкування
ЗАКОНУ
знаходяться
в одній
ДОЛОНІ
так
сестри
знаходяться
в спілкування
ПОЛОНІ
в спілкування
КОРОНІ.
адже
мадам
Агнесса
приїхала
до
Марго
в гості –
приїхала
вона
НЕ
ПРОСТО:
поговорять
вони
по
ДУШАМ –
як
це
личить
жінкам!
плетуть
вони
мереживо
спілкування
при
власному
своєму
сприянні:
сестрі
повідомила
мадам
Агнесса,
ЯКІ
з Гільйомом
поєднали
ЇХ
ІНТЕРЕСИ,
під
яким
вони
були
пресом!
« МИ
ВИМУШЕНІ
БУЛИ
ВДАВАТИ
КОХАНЦІВ;
адже
твій
чоловік
вийшов
на
полювання»
пояснює
Агнесса
«он
ЯКІ
новини
дивується
Маргарита
виходить
ВИ
ОБОЄ
НЕВИННІ »
«даремно
ти
іронізуєш
закидає
Агнесса
явно
небезпеку
ти
недооцінюєш,
її
ігноруєш»
«всю
цю
ніч
СЕРЦЕ
МЕНІ
ПІДКАЗУВАЛО
що
Гільйом
НЕ
МІГ
ЗРАДИТИ
наше
кохання»
зауважує
Маргарита
«тепер,
коли
на
ПРАВДУ
Я
ВІДКРИЛА
тобі
очі,
ти
тепер
знаєш,
ЩО
відбувалось
ТІЄЇ
ночі»
ствержує
сестра
Маргарити
«я
тобі
розповідала
колись
що
Гільйом
прекрасний
коханець,
згадує
Маргарита
а
ти
бува,
ЗВАБИТИ
ЙОГО
НЕ
ХОТІЛА?
«ставати
між
ВАМИ?
злякалась
Агнесса
боронь
мене
боже!»
«а
в Гільйома
бува,
ТИ
НЕ
ЗАКОХАНА
часом?»
питає
Марго
«каверзні
запитання
ти
СТАВИШ,
сестро!
прямо
як
пан
отець
на
сповіді.
у
Агнесси
вже
закінчились
доводи
скажу
тобі:
ні,
в Гільйома
Я
НЕ
ЗАКОХАНА »
виправдовується
сестра
«сестро,
ти
НЕ
ЩИРА! »
дорікає
Марго
«чому
ти,
Маргарито,
не
хочеш
повірити
в те
що
Я
довожу
відкрито:
те,
що
Я
ваш
АНГЕЛ
ОХОРОНЕЦЬ! »
«так,
я
ВДЯЧНА
тобі
Агнессо
Марго
промовляє
Марго
вимовляє
ПО
ЩИРОМУ
СЕРЦІ
я
дійсно
бачу
ЩО
дії
твої
бездо –
ганні,
сестро,
це
дійсно
екстра!»
«що ж
я
бачу,
ГІЛЬЙОМА
тепер
ти
пробачиш»
посміхається
Агнесса
«бідняка,
ВІН
НІ
В ЧОМУ
НЕ
ВИННИЙ »
погоджується
Маргарита
СЕСТРА
ІЗ
СЕСТРОЮ
говорять
говорять
відкрито
відкрито
СЕСТРА
ІЗ
СЕСТРОЮ
говорять
говорять
відверто
відверто,
відвертості
ВОНИ
відчиняють
двері,
відвертості
ВОНИ
відкривають
двері,
ця
ПЕРІ
І
ПЕРІ,
ця
ГЕРА
І
ГЕРА.
ГЛАВА 25
ГОРДА
ГОРДА
МАРГАРИТА
ГОРДА
ГОРДА
СОРЕМОНДА
ГОРДА
ГОРДА
ГОРДЕЛИВА
ГОРДА
ГОРДА
НОРОВЛИВА –
надто
надто
надто
надто
грізна
грізна
грізна
грізна
надто
надто
надто
надто
пісня
пісня
пісня
пісня
ГОРНЯ
ГОРНЯ
МАРГАРИТА
ГОРНЯ
ГОРНЯ
СОРЕМОНДА
ГОРНЯ
ГОРНЯ
ГОРДОВИТА
ГОРНЯ
ГОРНЯ
НОРОВИСТА –
надто
надто
надто
надто
гарна
гарна
гарна
гарна
і
не
і
не
і
не
і
не
марно
марно
марно
марно:
наодинці
наодинці
вона
із
Гільйомом
наодинці
наодинці
вона
із
коханим, -
у
цю
ось
днину,
у
цю
хвилину
стан
до
стану,
саме
груди
до
грудей –
притиснуті
вони,
як
це
водиться
у
людей!
в міцних
обіймах, -
впіймані
одне
одним –
насолоджуються
вони
одне
одним, -
як
завгодно,
як
богу
угодно
«графине
моя
яка ж
бо
ви
гордовита»
говорить
коханець,
говорить
старанний
«і
гордість
мені
до
лиця,
чи
не
так?
всміхається
Маргарита
так
я
горда
немов би
орлиця»
«ви
неба
цівниця
Гільйом
запевняє
ВИ
ЗЛИВА
ВИ
ЗЛИВА
ВИ
ЗЛИВА
ВИ
ЗЛИВА
КРАСИВА
КРАСИВА
КРАСИВА
КРАСИВА
ВИ
ЗЛИВА
ВИ
ЗЛИВА
ВИ
ЗЛИВА
ВИ
ЗЛИВА
ВРОДЛИВА
ВРОДЛИВА
ВРОДЛИВА
ВРОДЛИВА
ВИ
ЗЛИВА
ВИ
ЗЛИВА
ВИ
ЗЛИВА
ВИ
ЗЛИВА
ГРАЙЛИВА
ГРАЙЛИВА
ГРАЙЛИВА
ГРАЙЛИВА
ВИ
ЗЛИВА
ВИ
ЗЛИВА
ВИ
ЗЛИВА
ВИ
ЗЛИВА
ГУРЛИВА
ГУРЛИВА
ГУРЛИВА
ГУРЛИВА»
«а
ще
я
буваю
ЩЕМЛИВА
ЩЕМЛИВА
ЩЕМЛИВА
ЩЕМЛИВА
ВРАЗЛИВА
ВРАЗЛИВА
ВРАЗЛИВА
ВРАЗЛИВА »
Марго
промовляє
«так
ти
надто
чуттєва»
коханець
її
запевняє
«он
як
танці
Марго
промовляє
так
ви
із
сестрою
тільки
вдавали
коханців
ней –
мо –
вір –
на
історія!»
«історія
за –
ко –
но –
мір –
на
Гільйом
її
запевняє
я
не
міняла
кохання
я
не
міняю
я
не
розмінюю
з іншими»
«кохання
раз
і
назавжди
Марго
промовляє
мій
білий
світе
мій
любий
світе!»
«ти
мене
любиш!
який
я
ЩАСЛИВИЙ
ЩАСЛИВИЙ
ЩАСЛИВИЙ
ЩАСЛИВИЙ! »
« І
Я
ЩАСЛИВА
ЩАСЛИВА
ЩАСЛИВА
ЩАСЛИВА! »
промовляє
ця
стихія,
ця
подія,
ця
грайлива,
горделива
ГОРДА
ГОРДА
МАРГАРИТА
ГОРДА
ГОРДА
СОРЕМОНДА
ГОРДА
ГОРДА
ГОРДЕЛИВА
ГОРДА
ГОРДА
НОРОВЛИВА
гідна
гідна
гідна
гідна
злива
злива
злива
злива
горда
горда
горда
горда
злива
злива
злива
злива
ГОРНЯ
ГОРНЯ
МАРГАРИТА
ГОРНЯ
ГОРНЯ
СОРЕМОНДА
ГОРНЯ
ГОРНЯ
ГОРДОВИСТА
ГОРНЯ
ГОРНЯ
НОРОВИСТА
гідна
гідна
гідна
гідна
злива
злива
злива
злива
гарна
гарна
гарна
гарна
злива
злива
злива
злива –
ГОРДОВИТА
І
ЩАСЛИВА!
ГЛАВА 26
ГРА –
ФИ –
НЯ
В ТРИ –
ВО –
ЗІ
В ТРИ –
ВО –
ЗІ
В ТРИ –
ВО –
ЗІ
В ДО –
РО –
ЗІ
В ДО –
РО –
ЗІ
В ДО –
РО –
ЗІ
ТРИ –
ВО –
ГИ
ТРИ –
ВО –
ГИ
ТРИ –
ВО –
ГИ
ЇЙ –
БО –
ГУ
ЇЙ –
БО –
ГУ
ЇЙ –
БО –
ГУ.
ГРА –
ФИ –
НЯ –
В ТРИ –
ВО –
ГИ
В ТРИ –
ВО –
ГИ
В ТРИ –
ВО –
ГИ
ГРА –
ФИ –
НІ
ГРА –
ФИ –
НІ
ГРА –
ФИ –
НІ
В ТРИ –
ВО –
ГИ
В ТРИ –
ВО –
ГИ
В ТРИ –
ВО –
ГИ
ФУ –
ЖЕ –
РІ
ФУ –
ЖЕ –
РІ
ФУ –
ЖЕ –
РІ
адже
не –
безпека
адже
не –
безпека
адже
не –
безпека
яку
во –
на
відчу –
ває
яку
во –
на
відчу –
ває
яку
во –
на
відчу –
ває,
її
пог –
линає
її
пог –
линає
її
пог –
линає
глотає
глотає
глотає.
Раймонд
він
Раймонд
він
Раймонд
він
рознюхав
рознюхав
рознюхав
щось
видно
щось
видно
щось
видно,
о
як же
о
як же
о
як же
Раймонда
Раймонда
Раймонда
вона
не –
навидить
вона
не –
навидить
вона
не –
навидить
і
бачить
і
бачить
і
бачить
ні – ні,
він
ні – ні,
він
ні – ні,
він
її
не
пробачить
її
не
пробачить
її
не
пробачить,
за
зраду
за
зраду
за
зраду
її
по –
карає
її
по –
карає
її
по –
карає
душа
в ньо –
го
злюча
душа
в ньо –
го
злюча
душа
в ньо –
го
злюча
її
він
її
він
її
він
замучить
замучить
замучить
жахливо –
ю
смертю
жахливо –
ю
смертю
жахливо –
ю
смертю,
а
може
а
може
а
може
і
жалом
і
жалом
і
жалом
кинжала
кинжала
кинжала
її
по –
карає
її
по –
карає
її
по –
карає
на
смерть він
на
смерть він
на
смерть він
скарає
скарає
скарає
ГРАФИНЯ
В ТРИВОЗІ
В ТРИВОЗІ
В ТРИВОЗІ
КОНАЄ
КОНАЄ
КОНАЄ:
ГІЛЬЙОМА
ГІЛЬЙОМА
ГІЛЬЙОМА
ВОНА
КОХАЄ
ВОНА
КОХАЄ
ВОНА
КОХАЄ
ТО
ЯК ЖЕ
ТО
ЯК ЖЕ
ТО
ЯК ЖЕ
ЇЙ
БУТИ
ЇЙ
БУТИ
ЇЙ
БУТИ:
КОХАНО –
ГО
ЇЙ НЕ
ЗАБУТИ
КОХАНО –
ГО
ЇЙ НЕ
ЗАБУТИ
КОХАНО –
ГО
ЇЙ НЕ
ЗАБУТИ
ОТОЖ
ЧО –
ЛОВІКА
ОТОЖ
ЧО –
ЛОВІКА
ОТОЖ
ЧО –
ЛОВІКА
МАРГО
ЇЙ
МАРГО
ЇЙ
МАРГО
ЇЙ
ПОТРІБНО
ПОТРІБНО
ПОТРІБНО
ПОЗБУТИСЬ
ПОЗБУТИСЬ
ПОЗБУТИСЬ,
ГІЛЬЙОМА
ГІЛЬЙОМА
ГІЛЬЙОМА
ПІДГОВО –
РИТИ
ПІДГОВО –
РИТИ
ПІДГОВО –
РИТИ
ЩОБ
ВІН ВБИВ
ЩОБ
ВІН ВБИВ
ЩОБ
ВІН ВБИВ
РАЙМОНДА
РАЙМОНДА
РАЙМОНДА
цю
злобну
душу
цю
злобну
душу
цю
злобну
душу
цю
злобну
морду
цю
злобну
морду
цю
злобну
морду
потрібно
потрібно
потрібно
Гільйома
Гільйома
Гільйома
підгово –
рити
підгово –
рити
підгово –
рити
щоб
він поз –
бавив
щоб
він поз –
бавив
щоб
він поз –
бавив
її
чо –
ловіка
її
чо –
ловіка
її
чо –
ловіка,
довіку
довіку
довіку!
ГЛАВА 27
ДЕ КАБЕСТАНЬ –
В ТАКОМУ
СТАНІ!
В РОЗДУМІВ
ВІН
СТАКАНІ –
В ЦЬОМУ
КАРМАНІ.
АДЖЕ
КОХАНА,
АДЖЕ
МАРГАРИТА
ЗАМОВИЛА
ЙОМУ
ВБИВСТВО, -
І
ВБИВСТВО
НЕ БІЛЬШЕ
НЕ МЕНШЕ
ЯК
РІДНОГО
ДЯДЬКИ!
«коли
Раймонда
не
було,
коли
він
був
на
війні, -
нам
було
так
добре,
купалися
ми
в насолоди
вині,
зауважила
вона
А
ТЕПЕР
Я
В ТРИВОЗІ:
В ТРИВОГИ
ДОРОЗІ
ПОЯСНЮВАЛА
ВОНА
ЙОГО
НАТАСКУВАЛА
РАЙМОНД
СТОЇТЬ
НАД
ДУШЕЮ
МОЄЮ
ЖИВОЮ –
З ОСКАЛОМ
СТАЛІ
ВЕЛА
ВОНА
ДАЛІ.
якби
його
не
стало
от
ми б
раювали б!
твої
пісні
ми
би
вголос
співали
кохались б
ми
одне
з одним
як
нам
угодно,
як
заманеться
весь
світ би
нам
належав,
ліг
біля
наших би
ніг,
якби
чоловіка
мого
ти
вбити
би
зміг»
« Я
ЗМОЖУ »
ПРОМОВИВ
КОХАНЕЦЬ
ЛИЦАРСЬКИХ
ЧЕСНОТ
ВИХОВАНЕЦЬ,
ВІН
І
НЕ
ЗНАВ,
ЗА
ЯКУ
ВІН
СПРАВУ
БЕРЕТЬСЯ!
АЛЕ
ВІН
ПООБІЦЯВ
МАРГАРИТІ
В РОЗМОВИ
ТІЄЇ
ПРИТІ.
«зроби
це,
Гільйоме
заради
нашого
щастя»
поцілувала
його
Маргарита
закодувала
заворожила
закодувала
заколдувала,
заворожила –
і
серце
і
жили…
милого –
мила
любого –
люба!
і
якби
не
кохана…
В САМОГО
ГІЛЬЙОМА
ВБИВАТИ
РАЙМОНДА
ПРИЧИНИ
НЕ
МАЄ:
ЙОГО
ЗАДОВІЛЬНЯЄ
БУТИ
КОХАНЦЕМ
ЧУЖОЇ
ДРУЖИНИ,
ТАЄМНЕ
КОХАННЯ –
ТО
КОНИК
УЛЮБЛЕНИЙ
ВСІХ
ТРУБАДУРІВ,
НЕ
ВИКЛЮЧЕННЯ
І
ВІН,
В НАТУРІ.
ЙОМУ
ДО
ВПОДОБИ
ПОДІБНІ
СТОСУНКИ:
ГРА
З ВОГНЕМ,
ХОДІННЯ
ПО
ЛЕЗУ,
ТАК
В КОХАННІ
ЙОГО
БІЛЬШЕ
ІНТЕРЕСУ.
небезпека
не
іпотека:
вона
йому
до
вподоби
так
йому
добре.
але
він
пообіцяв
Маргариті:
отож
Раймонда
буде
вбито!
звісно
не
просто
все
це
зробити:
рідного
дядька
і
вбити
ПІДСТУПНО –
ДЕ
ПРАВИЛА
ВСІ
ВІДСУТНІ
ЗЛОЧИННО –
ЙОГО
ТАК
НЕ
ВЧИЛИ!
ГЛАВА 28
дерева
дерева
зелені
зелені
дерева
дерева
завмерли
завмерли
дерева
дерева
в зеленім
в зеленім
вони
мов
затерпли
дерева
дерева
вони
не
далекі
стрункі
як
лелеки
оточують
став
цей –
його
навкруги
його
береги.
безлюдне
це
місце
і
вибрав
ГІЛЬЙОМ
для
вчинення
злочину, -
став
цей,
деревами
оторочений
і
в їх
оточенні…
в спину
в спину
в спину
в спину
вдарить
вдарить
вдарить
вдарить
в спину
в спину
в спину
в спину
жалом
жалом
жалом
жалом
він
кин –
жала
він
кин –
жала
він
кин –
жала
він
кин –
жала
далі
далі
тіло
тіло
скине
скине
в воду
в воду
хто
знайде
РАЙМОНДА
морду?!
хто
відкриє
чорне
діло?
їх
побачать
ці
дерева
їх
побачить
небо
синє
став
мовчати
буде
людям
береже
він
таємниці
темнолиций.
двоє
вершників
ГІЛЬЙОМ
І
РАЙМОНД
сходять
з коней –
двоє
людей.
яструбів
своїх
вони
відпустили
щоб
качок
ті
полювали
щосили.
а
двоє
тут
вони
на
землі –
обоє
земні…
РАЙМОНД
задер
морду
і
смакує
політ
яструба
бистрого
на
тлі
неба
барвистого!
«він
нічого
не
помічає
я
зараз
вдарю
його
кинжалом!»
подумав
ГІЛЬЙОМ
подумав
юнак.
ітак…
за
рукоятку
кинжала
вхопився
він
рвучко
мить
іще
і
кинджала
колючка…
але
вдарити
так
підступно
людину –
для
цього
потрібно
було
народитись
в лиху
хвилину…
і
сумління
його
зупинило:
чинить
не
так
він,
як
подобає
порядній
людині…
це
не
по
лицарськи:
беззахистну
вбити
людину –
він
цього
не
може,
хоч
яку б
там
йому
не
пропонували
малину…
до
того ж
вбити
рідного
дядька:
о
хай
йому
дідько!
РАЙМОНД
повернувся
до
нього:
«ого!
що
замислився
так,
Гільйоме?!»
юнак
пробурмотів
щось
незрозуміле:
не
зарозуміле…
«морока
з піснями,
хлопче?!»
балакає
той
охоче…
ГІЛЬЙОМ
знов
промуркотів
щось
незрозуміле:
ні
впало
ні
сіло…
ні
душа
ні
тіло…
«племіннику,
не
гріх
і
скупатись
РАЙМОНД
пропонує
допоможи
мені
зняти
кольчугу!»
наказує
він
юнакові
«ось
зараз
я
зайду
позаду
нього
радісного,
і
вдарю
його,
беззахисного…»
міркує
юнак
міркує
ось
так.
схопився
він
за
рукоятку
кинжала:
пальці
застигли,
пальці
так
сжались
і
хоча
від
РАЙМОНДА
він
так
близько,
ні
не
може
він
впасти
так
низько:
вбити
підступно
ні
від
честі
він
не
відступник
він
не
злочинець:
і
прісно,
і
нині.
КАБЕСТАНЬ
допоміг
РАЙМОНДОВІ
зняти
кольчугу –
і
той
поліз
у
воду
«є
ще
в мене
козирі:
я
втоплю
його
в озері»
міркує
юнак
міркує
цей
неборак
він
роздягається
і
також
з РАЙМОНДОМ
купається
але
вбити
зненацька
людину –
ні
так
він
не
може,
йому
це
не
цяцьки
йому
не
до
тину…
«ти
такий
блідий
Гільйоме
говорить
йому
Руссильйонський
ти
часом
не
хворий?
оскалився
раптом:
тебе
ті
пісні
в гроб
загонять
Гільйоме!»
а
ГІЛЬЙОМ
він
незадоволений:
що
скаже
він
МАРГАРИТІ
занепокоєній?!
ГЛАВА 29
«так
ти
так
ти
так
ти
не
зміг
не
зміг
не
зміг
так
ти
так
ти
так
ти
не
став
не
став
не
став
її
її
її
слова
слова
слова
її
її
її
гнів –
гнів
гнів –
гнів
гнів –
гнів
ці
миті
ці
миті
ці
миті
ГРАФИНІ
ГРАФИНІ
ГРАФИНІ
цілком
ці
цілком
ці
цілком
ці
МАРГО –
МАРГАРИТИ
її
сумовиті,
її
самовиті
наодинці
вона
з коханцем,
в цій
скриньці
перед
цим
ДЕ
КАБЕСТАНЬ
розповів
як
вони
із
чоловіком
її
були
наодинці,
на
полюванні –
в цій
ванні.
і
як
він
ДЕ
КАБЕСТАНЬ
не
зміг
завдати
удару –
покінчити
з графом
одним
значить
махом…
адже
це
суперечить
лицарській
честі –
її
маніфесту.
не
зміг
він
злочинно
вбити
людину –
у
ті
хвилини,
в ту
значить
днину!
«ти
сама
жінка
лицаря
і
можеш
мене
зрозуміти»
відмічає
молодий
чоловік
«але
ж
ти
мені
обіцяв»
нагадує
МАРГО
«звільни
мене
від
цієї
обіцянки
просить
ГІЛЬЙОМ
я
лицар
і
не
можу
вчинити
так
як
не
личить
порядній
людині»
«тобі
дорога
твоя
честь,
а
я
тобі
не
дорога?!»
обурилась
МАРГО
«честь
моя
одна
тому
і
дорога»
відповів
юнак
«а
коханок
у
тебе
скільки?
МАРГАРИТА
АГНЕССА,
хто
іще?!»
загорілось
її
лице,
загорілось
воно
ціле.
«кохання
в мене
одне»
запевняє
її
ГІЛЬЙОМ
«але
де
воно,
де?!
певно
ти
мене
не
любиш,
раз
доводиш
до
згуби!»
«все
буде
добре
ми
не
єдині
коханці
у
світі
доводить
ДЕ
КАБЕСТАНЬ
багато
заміжних
жінок
заводить
коханців
і
ніяких
трагедій!»
« ГІЛЬЙОМЕ
зроби
це
наполягає
ГРАФИНЯ
і
не
вагайся»
«вбити
беззахистну
людину!
обурюється
ГІЛЬЙОМ
графине
моя
то що ж
ти
за
людина?!»
«то
виклич
його
на
герць,
на
поєдинок!»
«свого
синьйора?!
вагається
ГІЛЬЙОМ
де ж
таке
бачене?!»
«трясця
його
годині!
не
вщухає
ГРАФИНЯ
ну
ти
і
слабак!»
ГІЛЬЙОМ
аж
знітився
неборак
«запомни
мій
любий
говорить
ГРАФИНЯ
мого
кохання
ти
більше
не
одержиш,
поки
не
вирішиш
це
питання»
«он,
значить
яке
твоє
кохання
дорікає
ГІЛЬЙОМ
яка ж
ти
жорстока!»
«ні,
мій
коханий
я
тільки
душою
висока»
відповідає
йому
ГРАФИНЯ
а
сама
подумала:
якби
ж
якби
ж
якби
ж
він
зміг
він
зміг
він
зміг
якби
ж
якби
ж
якби
ж
він
це
він
це
він
це
зробив
зробив
зробив
РАЙМОН –
ДА
ВБИВ
РАЙМОН –
ДА
ВБИВ
РАЙМОН –
ДА
ВБИВ!
ГЛАВА 30
ВІТРОМ
ВІТРОМ
ВІТРОМ
ЛІТНІМ
ЛІТНІМ
ЛІТНІМ
ВІТРОМ
ВІТРОМ
ВІТРОМ
ДІЙСНИМ
ДІЙСНИМ
ДІЙСНИМ
ВІТРУ
ВІТРУ
ВІТРУ
СВИСТОМ
СВИСТОМ
СВИСТОМ
ВІТРУ
ВІТРУ
ВІТРУ
ЗМІСТОМ
ЗМІСТОМ
ЗМІСТОМ
В КІМНАТУ
ДО
КАБЕСТАНЯ
ВЛЕТІЛА
ВЛЕТІЛА
ГРАФИНЯ –
СВОЇМ
ТІЛОМ
СВОЇМ
ТІЛОМ
СВОЇМ
СТАНОМ
СВОЇМ
САНОМ
З СВОЇМ
ДІЛОМ –
ВЛЕТІЛА
ВЛЕТІЛА
ГРАФИНЯ,
ВСЯ –
ЗААЛІЛА…
ВСЯ
ЗАШАРІЛАСЬ…
ВИХОРОМ
РАПТОМ
ВИГУКНУЛА:
« ГІЛЬЙОМЕ,
ВІН
МЕНЕ
ВДАРИВ! »
« РАЙМОНД! »
хлопець
скочив
з постелі,
де
відпочивав
він
в своїй
оселі…
« РАЙМОНД
МЕНЕ
ВДАРИВ,
ГІЛЬЙОМЕ! »
вигукнула
вона
вагомо.
« ЯК
ЦЕ
СТАЛОСЯ?! »
Гільйом
пополотнів:
он
як
склалося…
« ВДАРИВ
МЕНЕ
ПІСЛЯ
СВАРКИ!
після
того,
як
я
його
обізвала!»
Маргарита
ось
так
сказала
хоча
В ДУШІ
вона
знала,
що
ВОНА
ЗБРЕХАЛА,
хоча
В ДУШІ
вона
знала
що
ВОНА
НЕПРАВДУ
сказала
адже
чоловік
її
не
бив,
він
просто
втік
« Я
З НЬОГО
ШКУРУ
СПУЩУ! »
СОНЦЕ
СОНЦЕ
СОНЦЕ
СОНЦЕ
ГНІВУ
ГНІВУ
ГНІВУ
ГНІВУ
СВІТИТЬ
СВІТИТЬ
СВІТИТЬ
СВІТИТЬ
В ОЧІ
В ОЧІ
В ОЧІ
В ОЧІ
ЮНАКОВІ
СТРОНЦІЙ
СТРОНЦІЙ
СТРОНЦІЙ
СТРОНЦІЙ
СОНЦЯ
СОНЦЯ
СОНЦЯ
СОНЦЯ
СЛІПИТЬ
СЛІПИТЬ
СЛІПИТЬ
СЛІПИТЬ
ОЧІ
ОЧІ
ОЧІ
ОЧІ
ЮНАКОВІ –
ПОЛУМ’ЯНОМУ
ТАКОМУ!
він
меча
схопив
і
рвонув
з кімнати
забув
і
про
лати…
ВИННА
в цьому
гніві
графиня
побігла
слідом
ВІТРОМ
ВІТРОМ
ВІТРОМ
ЛІТНІМ
ЛІТНІМ
ЛІТНІМ
ВІТРОМ
ВІТРОМ
ВІТРОМ
ДІЙСНИМ
ДІЙСНИМ
ДІЙСНИМ
ВІТРУ
ВІТРУ
ВІТРУ
СВИСТОМ
СВИСТОМ
СВИСТОМ
ВІТРУ
ВІТРУ
ВІТРУ
ЗМІСТОМ
ЗМІСТОМ
ЗМІСТОМ
кинулась
вона
слідом
за
юнаком –
обуреним,
розгніваним!
коли
вона
вибігла
з вежі
то
побачила
що
в дворі
Кабестань
щось
спитав
у
слуги,
певно,
де
Раймонда
знайти…
«Гільйоме
він
виїхав!»
гукнула
йому
Маргарита
думкою
однією
єдиною
вона
зігріта
де Кабестань
побіг
до
стайні
взяти
коня
негайно.
графиня
побігла
слідом
БІЛИМ
БІЛИМ
БІЛИМ
БІЛИМ
СВІТОМ
СВІТОМ
СВІТОМ
СВІТОМ
БІЛИМ
БІЛИМ
БІЛИМ
БІЛИМ
ЦІЛИМ
ЦІЛИМ
ЦІЛИМ
ЦІЛИМ
З ЦІЛИМ
З ЦІЛИМ
З ЦІЛИМ
З ЦІЛИМ
СВІТОМ
СВІТОМ
СВІТОМ
СВІТОМ
В ЦЬОМУ
В ЦЬОМУ
В ЦЬОМУ
В ЦЬОМУ
СЕРЦІ
СЕРЦІ
СЕРЦІ
СЕРЦІ –
НЕВГАМОВНОМУ
ТАКОМУ!
ГЛАВА 31
У
МАРГАРИТИ
ОЧІ
ВІДКРИТІ:
ВОНА
ПОМІЧАЄ
ЯК
ВЕРШНИК
РУШАЄ
НАЗУСТРІЧ
ЙОМУ
ВОНА
ВИРУШАЄ:
ВОНА
ГІЛЬЙОМА
ПИТАЄ:
« ШАЛЕНИЙ
ХЛОПЧИНО!
ТО
ЯК ЖЕ
ТИ
В –
Ч –
И –
Н –
И –
Ш?! »
« Я
ВБ’Ю
РАЙМОНДА
ОГИДНУ
ЦЮ
МОРДУ »
ГІЛЬЙОМ
ЇЙ
ВІДПОВІДАЄ
з де
Кабестанем
тут
поруч
графиня –
ця
господиня –
в стайні,
В ТАЙНІ
ЦІЙ
ТАЄМНИЦІ
ВОНИ
ОБОЄ:
одиниця
і
одиниця, -
хлопець цей –
і
орлиця…
хоча
хлопчина
і
поспішає,
на
запитання
він
відповідає
його
стримує
повага
його –
до
коханої, -
БОГОМ
ДАНОЇ…
« ТИ
ЯК
ЙОГО
ЗГУБИШ?!
ГРАФИНЯ
В ГІЛЬЙОМА
ВТОПИЛА
СВІЙ
ПОГЛЯД
ПІДСТУПНО?! »
« НІ
НЕ
ПІДСТУПНО!
ПІДСТУПНО
НЕ
МОЖУ! »
ЮНАК
ЩЕ
РАЗ
ДОВОДИТЬ
ТЕ
ЩО
НЕГОЖЕ, -
ВЧИНИТИ
ТАК
ВІН
НЕ
МОЖЕ!
графиня
нагадує:
«Гільйоме
будь
вірний
клятві»
«клятвам
я
якраз
і
вірний»
він
відповідає,
її
повідомляє
« ТО
ЯК ЖЕ
ТИ
ВЧИНИШ? »
допитується
Маргарита
згідна
вона
договорити
«візьму
в свідки
мессіра
Тарасконського
і
викличу
Раймонда
на
поєдинок»
«а
якщо
він
відмовиться?»
при
свідкові
він
не
посміє»
« АЛЕ
ЦЕ Ж
НЕБЕЗПЕЧНО! »
вигукнула
графиня
«небезпечно –
це
поводитись
так
неґречно!»
«а
чи
вірно
те
що
ти
його
здолаєш?»
графиня
питає
«він
мене
вчив
і
знає
всі
мої
прийоми»
відповідь
така
у
Гільйома
« НІ
ЦЕ
НАДТО
НЕБЕЗПЕЧНО! »
заперечує
Маргарита
заперечує
вона
ЗЛЯКАНА
Кабестань
безпечно
знизав
плечима –
перед
її
очима
«дорогу
мадам
надайте
дорогу»
« ЗАЖДИ
ШАЛЕНИЙ!
МАРГАРИТИ
ПОГЛЯД
ТОНЕ
У
НЬОМУ –
ДОРОГОМУ
ТАКОМУ…
Я
ТАК
НЕ
ХОЧУ!
Я
ТАК
НЕ
МОЖУ!
гаряче
сповідується
Марго
ЩО
ЯКЩО
РАПТОМ
ТИ
НЕ
ПЕРЕМОЖЕШ?! »
«нас
із
Раймондом
ГОСПОДЬ
розсудить»
промовляють
Гільйома
губи
Марго
подумала
що
це
САМЕ
ВОНА
веде
коханця
ДО
ЗГУБИ
« ЯКЩО
ТИ
ЗАГИНЕШ,
Я
ТАКОЖ
ЗАГИНУ!
мить
і
Маргарита
до
юнака
прикипіла
стан
де Кабестаня
вона
обійняла
прикипіла –
лицем,
обійняла
його,
як
Едем…
«мій
любий
Гільйоме
коханий
мій
хлопче
у
серці
тривога –
їй
богу,
не
чіпай
Раймонда»
«як
це?!»
« Я
ТЕБЕ
ОБМАНУЛА!
хоча
Раймонда
я
ненавижу,
признатись
я
мушу:
сьогодні –
не
бив
він
мене,
не
кривдив, -
ЦЕ
Я
ПРОСТО
СТАЛА
НА
ДОРОГУ
КРИВДИ… »
ГЛАВА 32
ГІЛЬЙОМ
НЕ
ЗНЕДОЛЕНИЙ:
ВІН
ЗАДОВОЛЕНИЙ
ВІН
ВІДМІЧАЄ
З ГРАФИНЕЮ –
ХВИЛИНА
І
ЗА
ХВИЛИНОЮ –
НЕ
ЗАСКУЧАЄШ!
з сюрпризами
із
своїми
капризами
жінка
ця
своєрідна,
із
своїми
примхами:
приємна
ця
жінка!
вже
кілька
днів
минуло
відтоді –
як
тоді
вона
його
обманула,
вже
кілька
днів
пролинуло,
коли
вона
з брехнею
прилинула, -
ОСЬ
ДЕ
КАБЕСТАНЬ
НАОДИНЦІ –
ХВИЛИНА
І
ПО
ХВИЛИНЦІ –
З ДУМКАМИ
ПРО
ДАМУ,
(ЯК
ІНШІ
З ДІВКАМИ!)
ДУМАЄ
ВІН
ПРО
НЕЇ
ЕНЕЄМ,
ЯК
ПРО
ВЕРЕМІЮ, -
А
ДУМАТИ
ВІН
УМІЄ…
З УСІМА
ЇЇ
ВАДАМИ
ВІН
КОХАЄ
ЇЇ,
З УСІМА
ПРИНАДАМИ!
З УСІМА
РУЛАДАМИ!
З УСІМА
БОГАТИМИ!
Марго,
це
пташина
пташина
пташина
(міркує
міркує
міркує
хлопчина
хлопчина
хлопчина)
пташина
пташина
пташина
примхлива
примхлива
примхлива
що
в гаю
що
в гаю
що
в гаю –
співає
співає
співає–
і сум
від –
і сум
від –
і сум
від –
вертає
вертає
вертає
і радість
і радість
і радість
приносить
приносить
приносить,
дарує
дарує
дарує
торує
торує
торує
цим
настрій
цим
настрій
цим
настрій,
пташина
пташина
пташина
вона
мо
вона
мо
вона
мо –
лодчина
лодчина
лодчина
людина
людина
людина!
МАРГО –
МАРГАРИТА,
ЯКА
ДЛЯ
СТОСУНКІВ
ВІДКРИТА –
ТО
ЩАСТЯ
ВЕЛИКЕ,
ХОЧА Й
МНОГОЛИКЕ!
ГІЛЬЙОМ,
ДУМКАМИ
ВІН
ОПОВИТИЙ,
АДЖЕ
ЙОГО
КОХАННЯ –
ЦЕ
ДУШ
ЄДНАННЯ,
ЦЕ
ДУШ
БУЯННЯ,
ДУШ
ДІЯННЯ
ВОНО
НЕ
МІНЛИВЕ,
А
ТІЛЬКИ
МРІЙЛИВЕ
а
коханка
вона
грайлива
на
диво,
така
стихія
хтивості,
стихія
мінливості –
вона
Гільйомом,
ним
грає
немов би
хвиля,
в гаю
немов
співачка
мила
коханка
така
грайлива:
вона
з ним
грає –
як
з вітром
грива,
як
з літом
злива –
сама
мінлива!
очима
очима
очима
вустами
вустами
вустами
словами
словами
словами
думками
думками
думками
мінлива
вона
із
своїми
духами…
ГІЛЬЙОМ,
ЦЕЙ
ЮНАК
ДУМАЄ
ТАК
ПРО
МАРГАРИТУ,
НЕЮ
НЕЮ,
ДУМКИ
ЙОГО
ОПОВИТІ,
НЕЮ
НЕЮ,
ДУМКИ
ЙОГО
ОМИТІ.
І
ТАК
МАЙЖЕ
КОЖНОЇ
МИТІ!
ГЛАВА 33
Марго –
коха –
є
коха –
є
коха –
є
Гільйо –
ма
Гільйо –
ма
Гільйо –
ма,
в кохан –
ня
в кохан –
ня
в кохан –
ня
цім га –
ю
цім га –
ю
цім га –
ю
коха –
є
коха –
є
коха –
є
кохан –
ня
кохан –
ня
кохан –
ня
її
до
її
до
її
до
Гільйо –
ма
Гільйо –
ма
Гільйо –
ма
трива –
є
трива –
є
трива –
є
до га –
ю
до га –
ю
до га –
ю
до ра –
ю
до ра –
ю
до ра –
ю
Гільйо –
ма
Гільйо –
ма
Гільйо –
ма
кохан –
ня
кохан –
ня
кохан –
ня
її
він
її
він
її
він
начин –
ка
начин –
ка
начин –
ка
начин –
ня
начин –
ня
начин –
ня
ПОВ’ЯЗАНА
вона
з ним
як
сонце
із
небом, -
як
небо
і
місяць,
ПОВ’ЯЗАНІ
своїм
віттям,
доль
суцвіттям…
любов
до
коханого
заставила
її
відмовитись
від
ПОПЕРЕДНЬОГО
плану
зіткнути
Гільйома
із
паном,
із
графом, -
вона
РАПТОМ
подумала
що
коли
Гільйома
не
стане
то…
нехай
все
воно
іде
прахом!
Гільйома
смерть
Гільйома
смерть
Гільйома
смерть
то смерть
її
то смерть
її
то смерть
її
в ненастні
дні
в ненастні
дні
в ненастні
дні
всьому
кінець
всьому
кінець
всьому
кінець
адже
Гільйом
адже
Гільйом
адже
Гільйом
її
вінець
її
вінець
її
вінець –
його
кінець
його
кінець
його
кінець –
всьому
кінець
всьому
кінець
всьому
кінець
загибель
Гільйома
це
і
її
КАТАСТРОФА
це
буде
її
ГОЛГОФА
самого
господа
ВІРШІ –
її
не
ВТІШАТЬ,
вона
собі
не
пробачить,
якщо
таке
трапиться
значить.
все ж
графиня
надію
одну
не
полишає,
вона
вважає,
ЯКЩО
ЧОЛОВІК
ЇЇ
ЗНОВ
ВІДПРАВИТЬСЯ
НА
ВІЙНУ,
МОЖЛИВО
ТАМ
НА
ВІЙНІ,
ВІН
ГОЛОВУ
СВОЮ
СКЛАДЕ,
ЧОМ БИ
Й НІ?!
Маргарита
нена –
видить
нена –
видить
нена –
видить
нена –
видить
чоло –
віка
чоло –
віка
чоло –
віка
чоло –
віка
його
пика
його
пика
його
пика
його
пика
його
постать
його
постать
його
постать
його
постать
їй про –
тивні
їй про –
тивні
їй про –
тивні
їй про –
тивні
їй мер –
зенні
їй мер –
зенні
їй мер –
зенні
їй мер –
зенні,
їй о –
гидні
їй о –
гидні
їй о –
гидні
їй о –
гидні
досте –
менно
досте –
менно
досте –
менно
досте –
менно,
непри –
крито
непри –
крито
непри –
крито
непри –
крито
його
титри
його
титри
його
титри
його
титри.
так
як
вона
любить
небо
синє,
так
і
чоловіка
вона
буде
ненавидіти
до
кінця
до
загину!
ГЛАВА 34
ЗАКОХАНІ –
виявились
вони
НАПОЛОХАНІ!
і
от
з якої
ПРИЧИНИ,
от
яким
ЧИНОМ!
в начинні
любові
вони
перебували
вони
в начинці
кохання
перебували
КОХАНЦІ
КОХАНЦІ…
були
вони
наодинці, -
в покоях
мадам
МАРГАРИТИ, -
знаходились
вони
НЕСАМОВИТІ,
з коханням
своїм
НЕНАСИТИМ
тільки
що
вони
розімкнули
обійми –
обоє,
знаходились
одне
біля
одного,
ЗАКОХАНІ
і
ГОЛОДНІ!
розпочали
вони
говорити
про
КОХАННЯ,
яке
їм
вдалося
створити,
як
раптом…
з’явилась
РАЙМОНДА
морда
намалювалась
ДИССОНАНСОМ
таким
АККОРДОМ!
побачивши
двох
коханців
які
знаходились
в розмові
тім
танці,
він
ХМИКНУВ:
«ви
обоє
виглядаєте
як
двоє
змовників
він
ХИХИКНУВ:
ні
як
двоє
закоханих,
які
обоє
такі
наполохані»
МАРГАРИТА
пополотніла,
МАРГАРИТА
вона
побіліла
а
ГІЛЬЙОМ
він
також
змінився:
змішався…
до
ТРИВОГИ
її
приєднався
«якби
мій
племінник
вже
не
був
закоханий,
я би
подумав,
що
він
закохався
у
тебе!»
звертається
він
до
дружини,
до…
ПОРОЖНИНИ!
«які
дурниці!»
графиня
заперечує
так
невинно.
« МАРГАРИТО
звертається
знову
той
до
ДРУЖИНИ
поганої
гречності
ти
навчила
ГІЛЬЙОМА »
(нагадав
він
дружині
про
ті
часи,
коли
ГІЛЬЙОМ
був
ще
ВАЛЕТОМ
не
лицарем
а
валетом
і
вчився
хорошим
манерам
у
мадам
МАРГАРИТИ
вчила
вона
його –
як
і
коли
що
говорити!)
«чому
це
раптом?!»
цікавиться
ДРУЖИНА
«він
мені
так
і
не
подякував
за
те
що
я
йому
так
допоміг!»
«дякую
вам,
мессіре
дядьку»
озивається
ГІЛЬЙОМ
«гарно
ти
тоді
побавився
з чужою
дружиною,
чи
не
так?!»
запитує
РАЙМОНД
«я
прошу
при
мені
подібні
розмови
не
вести!»
сердиться
МАРГАРИТА
«моя
дружина
моя
графиня
вже
ображається,
а
що
я
такого
сказав?!
звертається
РАЙМОНД
до
ГІЛЬЙОМА
до
речі
про
що
ви
балакали
про
які
речі?»
цікавиться
РАЙМОНД
« ГІЛЬЙОМ
тільки
що
виконав
свою
ПІСНЮ »
пояснює
ДРУЖИНА
«пісню,
звісно»
погоджується
РАЙМОНД
подальша
частина
розмови
пішла
в іншому
ключі,
в іншому
тоні
в цьому
затоні
в цьому
затоні –
ДЕ
ДВОЄ
І
ДОННА
ДЕ
ДВОЄ
І
ДОННА!
ГЛАВА 35
МАРГАРИТА!
ГОРДОВИТА
ГОРДОВИТА
ГОРДОВИТА
ГОРДОВИТА
ГОРДОВИСТА
ГОРДОВИСТА
ГОРДОВИСТА
ГОРДОВИСТА
ГОРДЕЛИВА
ГОРДЕЛИВА
ГОРДЕЛИВА
ГОРДЕЛИВА
НОРОВЛИВА
НОРОВЛИВА
НОРОВЛИВА
НОРОВЛИВА
ГОНОРОВА
ГОНОРОВА
ГОНОРОВА
ГОНОРОВА
НУ І
ЗНОВУ
НУ І
ЗНОВУ
НУ І
ЗНОВУ
НУ І
ЗНОВУ:
ГОРДЕЛИСТА
ПРОМОВЛЯЄ
ПРОМОВЛЯЄ
ПРОМОВЛЯЄ
ПРОМОВЛЯЄ
ТУТ
АРТИСТУ
ТУТ
АРТИСТУ
ТУТ
АРТИСТУ –
ТУТ
АРТИСТУ
ПРОМЕНИСТО:
«мій
коханий
виконай
моє
прохання,
в проханні
моє
поривання»
«я
весь
до
ваших
послуг
графине» -
її
товариш
промовляє
так
гречно
в гречності
так
статечно.
«ти
знаєш
скоро
сімнадцяте
серпня –
це
мій
день
народження
нагадує
йому
графиня
отож
до
мого
дня
створи
нову
пісню, -
особливу
до
дна!»
«особливу?!»
замислився
юнак –
ось так…
«так
особливу
Маргарита
нетерпеливо
Маргарита
йому
грайливо
щоб
в ній
говорилось
про
наших
тіл
поєднання,
про
наших
душ
поєднання,
про
наших
тіл
поривання,
наших
душ
поривання,
щоб
твоє
старання
співали
всі
менестрелі –
по
різних
оселях…
я
хочу
щоб
пісня
ця
була
знаменита!»
МАРГАРИТА!
ГОРДОВИТА
ГОРДОВИТА
ГОРДОВИТА
ГОРДОВИТА
НОРОВИТА
НОРОВИТА
НОРОВИТА
НОРОВИТА, -
ТУТ
АРТИСТУ –
ПРОМОВЛЯЄ
ПРОМОВЛЯЄ
ПРОМОВЛЯЄ
ПРОМОВЛЯЄ
ПРОМОВЛЯННЯ
ПРОМОВЛЯННЯ
ПРОМОВЛЯННЯ
ПРОМОВЛЯННЯ
ТЕ
ТРИВАЄ
ТЕ
ТРИВАЄ
ТЕ
ТРИВАЄ
ТЕ
ТРИВАЄ
В ПРОМОВЛЯННЯ
В ПРОМОВЛЯННЯ
В ПРОМОВЛЯННЯ
В ПРОМОВЛЯННЯ
ПОРИНАЄ
ПОРИНАЄ
ПОРИНАЄ
ПОРИНАЄ
ОСЬ
ЗРИНАЄ
ОСЬ
ЗРИНАЄ
ОСЬ
ЗРИНАЄ
ОСЬ
ЗРИНАЄ
ПАДОЛИСТОМ!
«а
ще
я
хочу,
щоб
ти
в своїй
пісні
такого
змісту,
ім’я
моє
назвав,
сповістив
його,
звісно!»
«назвати
ім’я
Гільйом
обурюється
Маргарито,
це
небезпечно!»
«небезпечно –
це
коли
стаєш
неґречним»
грайливо
нагадала
йому
Маргарита
тієї
миті
проворкувала
«але це ж
проти
правил»
заперечив
співрозмовник
«не
говори
як
старий»
дорікнула
вона
«а
ви
графине…
пробелькотів
Гільйом
ви
як
маленька
ось
захотілося
вам
імення»
«так
я
хочу,
я
хочу –
зрозумів?»
«але ж
зрозумій:
це
небезпечно
це
надто
небезпечно»
гаряче
запевняє
юнак
«а
я
втомилася
боятись
обурюється
вона, -
промовляє
до
дна:
той
хто
боїться,
відомим
не
стане!»
«от
ще
відомостей
нам
не
хватало!»
«Гільйоме,
я
тобі
сказала
графиня
категорично,
для
неї
так
звично
отож
я
розраховую
на
пісню,
на
твою
найліпшу!»
МАРГАРИТА –
ГОРДОВИТА
ГОРДОВИТА
ГОРДОВИТА
ГОРДОВИТА
ГОРДЕЛИВА
ГОРДЕЛИВА
ГОРДЕЛИВА
ГОРДЕЛИВА
НОРОВЛИВА
НОРОВЛИВА
НОРОВЛИВА
НОРОВЛИВА
ГОРДОВИТО
ГОРДОВИТО
ГОРДОВИТО
ГОРДОВИТО
ТУТ
АРТИСТУ –
ПРОМОВЛЯЄ
ПРОМОВЛЯЄ
ПРОМОВЛЯЄ
ПРОМОВЛЯЄ
ПО –
ВІДОМЛЯЄ,
ПРОСТЯГАЄ
ПРОСТЯГАЄ
ПРОСТЯГАЄ
ПРОСТЯГАЄ
ГАЮ
ГАЮ
ГАЮ
ГАЮ
КРАЮ
КРАЮ
КРАЮ
КРАЮ –
ПАДОЛИСТЯ…
ГЛАВА 36
Гільйому,
йому
потрібно
створити
створити
НАЙЛІПШУ
ПІСНЮ:
як
літо
найліпше
створити
створити
НАЙКРАЩУ
ПІСНЮ:
як
квітка
найкраща
таку
щоб
була
як
сонце
в небі, -
як
сонце
далебі.
як
йому
бути:
як
це
зробити
ЦЮ
КВІТКУ
ЗРОСТИТИ?!
ЦЕ
СОНЦЕ
СТВОРИТИ?!
по
змісту
слова
як
стулити
поставити
з норовистою
їх
поставою?!
(так
це
не
просто!)
на
пісні
цьому
помості!
пробує
складати
слова
підбирати
юнак
так і
так
так і
так
старається
неборак –
так і
так
так і
так
отже
створити
потрібно
пісню,
звісно
таку
ОСОБЛИВОГО
ЗМІСТУ, -
ІНТИМНУ,
ЯК
КВІТКА
ПІД
ТИНОМ,
ІМБІРНУ –
ЯК
КВІТКА
ЕФІРНА…
СОНЯЧНУ –
З ПОСТАВОЮ
ПРОМЕНИСТОЮ
ВРОЧИСТОЮ,
МІСЯЧНУ –
З ПОСТАВОЮ
НЕ
ВИПАДКОВОЮ,
А
ЗАГАДКОВОЮ
слова
слова
слова
слова
до
слів
до
слів
до
слів
до
слів
склада –
є
він
склада –
є
він
склада –
є
він
склада –
є
він
слова
слова
слова
слова
до
слів
до
слів
до
слів
до
слів
збира –
є
він
збира –
є
він
збира –
є
він
збира –
є
він
плете
плете
плете
плете
вінок
вінок
вінок
вінок
із
слів
із
слів
із
слів
із
слів
танок
танок
танок
танок
плете
плете
плете
плете
прання
прання
прання
прання
із
слів
із
слів
із
слів
із
слів
вбрання
вбрання
вбрання
вбрання
риму
до
рими
риму
до
рими
синє
до
сині
синє
до
сині
риму
до
рими
риму
до
рими
синє
до
скрині
синє
до
скрині,
ДО
КРИНИЦІ, -
ДЕ
СЛОВА –
СПІВУЧІ
СИНИЦІ
ДО
КРИНИЦІ
ДЕ
РЯДКИ –
ПРЕКРАСНІ
ОРЛИЦІ
В ЦІЙ
ПІСНІ
В ЦІЙ
ПРИСТРАСТНІЙ
І
ПРОМЕНИСТЙ
ПРИСТРАСТНІЙ
І
ІСКРИСТІЙ –
НАЗВЕ
ВІН
ВІДКРИЄ
ІМ’Я
МАРГАРИТИ, -
ЗАРАДИ
НЕЇ
ВІН
ВИРІШИВ
ЦЕ
ЗРОБИТИ…
ГЛАВА 37
У
МАРГО
У
МАРГАРИТИ
ДЕНЬ
НАРОДЖЕННЯ,
ДЕНЬ
ІМЕНИТИЙ…
У
МАДАМ
У
СОРЕМОНДИ
ДЕНЬ
СЬОГОДНІ
ТАКИЙ
ОСОБЛИВИЙ:
ТАКИЙ
ВРАЗЛИВИЙ…
СІМНАДЦЯТЕ
СЕРПНЯ –
ДЕНЬ
НАРОДЖЕННЯ
ЇЇ
І
СЕРЦЕ
ТЕРПНЕ…
СТИГНЕ
В ОЧІКУВАННІ
СЮРПРИЗІВ
ПОМІТНИХ,
ВИДНИХ
ЧЕКАЄ
ВОНА
НА
КОХАНЦЯ
ЧЕКАЄ
ВОНА
НА
ГІЛЬЙОМА,
ВІДВІДАТИ
ВІН
ЇЇ
ПОВИНЕН,
ВІДОМО!
ТОМУ
МАРГАРИТА
НАДІЄЮ
ВМИТА
НА
ОСОБЛИВІ
СТОСУНКИ:
П
Р
И
С
Т
Р
А
С
Т
Н
І
І
Ш
А
Л
Е
Н
І
І
Н
Т
И
М
Н
І
Т
А
К
І
Н
Е
Я
К
І
Н
Е
Б
У
Д
Ь
П
Р
И
М
І
Т
И
В
Н
І
мадам
Соремонда
вирішила
бути
такою
особливою,
такою –
вродливою
очі
вона
вмила
настійкою
белладонни,
а
все
лице –
розовою
водою,
адже
це…
старанно
нанесла
на
лице
косметику –
цю
естетику
вроди;
адже
го –
ворять
в народі:
нафарбована –
то
озброєна!
ось
і
вона
настроєна…
сьогодні
зранку
за
сніданком
вони
вже
бачилися
з Гільйомом, -
снідали
вони
разом
з Раймондом
і
сином
Альбертом, -
хлопчиськом
впертим!
Гільйом
її
привітав
завітав
в її
серце,
але
чекає
вона
на
вітання
саме –
не
одними
словами…
так,
це
повинно
відбутися:
хоча
і
Раймонда
сьогодні
вони
не
можуть
позбутися;
сьогодні
він
весь
день
проведе
в замку –
до
вечера
від
самого
ранку…
а
ось
і
коханий
він
входить
в її
покої
такий
охайний
помився
побрився,
не
те
що
її
чоловік –
немитий
він
ніби
повік…
а
ще
Гільйом
вдягнувся
красиво –
так
особливо!
«Маргарито!
дозволь
тебе
привітати
ще
раз!»
гречно
він
мовить, -
так
от
го –
ворить…
Соремонда
йому
усміхнулася
усмішкою
своєю –
такою
от
осяйною!
сяючою, -
гостя
встрічаючи.
« МАРГАРИТО!
ТИ
СОНЦЕ
ТИ
СОНЦЕ
ТИ
СОНЦЕ
ТИ
СОНЦЕ
ВІДКРИТЕ
ВІДКРИТЕ
ВІДКРИТЕ
ВІДКРИТЕ
ЩО
СВІТИТЬ
ЩО
СВІТИТЬ
ЩО
СВІТИТЬ
ЩО
СВІТИТЬ
ВІДКРИТО
ВІДКРИТО
ВІДКРИТО
ВІДКРИТО
ТВІЙ
ПОГЛЯД
ТВІЙ
ПОГЛЯД
ТВІЙ
ПОГЛЯД
ТВІЙ
ПОГЛЯД –
ЦЕ
ПРОМІНЬ
ЦЕ
ПРОМІНЬ
ЦЕ
ПРОМІНЬ
ЦЕ
ПРОМІНЬ
В ВІКОНЦЕ
В ВІКОНЦЕ
В ВІКОНЦЕ
В ВІКОНЦЕ
ТВІЙ
УСМІХ
ТВІЙ
УСМІХ
ТВІЙ
УСМІХ
ТВІЙ
УСМІХ
ТО
ПРОМІНЬ
ТО
ПРОМІНЬ
ТО
ПРОМІНЬ
ТО
ПРОМІНЬ –
У
СЕРЦЕ
У
СЕРЦЕ
У
СЕРЦЕ
У
СЕРЦЕ! »
ось
так
де Кабестань
промовляє
слова
вимовляє.
«так
це
і
є
твоя
пісня?»
Марго
сміється
«ні,
це
не
пісня,
пісню
заспівати
мені
ще
не
пізно!»
«молодчина!
мовить
вона
хлопчині
так
ти
виконав
моє
замовлення?»
«як
я
міг
як
зміг
би
тобі
відмовити?!»
«якби
відмовив
я би
образилася
назавжди!»
«гадаю
ображатися
в тебе
не
буде
причини»
«моє
кохання
моє
начиння!»
мовить
йому
Маргарита
несамовито
«так,
я
також
тебе
кохаю, -
і
я
доведу
це»
МОВ
Н
Е
С
А
М
О
В
И
Т
И
Й
КОХАНЕЦЬ
НАЛЕТІВ
НА
НЕЇ
НА
ЦЕ
ЇЇ
ТІЛО,
ЗАДЕР
ЇЇ
СУКНЮ,
ДОБРАВСЯ
ДО
ТІЛА –
( В КРАСИВІЙ
ЦІЙ
СУКНІ ) –
ОВОЛОДІВ
ВІН
НЕЮ –
ЕНЕЄМ
ОВОЛОДІВ
ВІН
МАРГО –
НА
ОГО!
ГЛАВА 38
МОРДА
Р
А
Й
М
О
Н
Д
А
БАРОНА
С
О
Р
Е
М
О
Н
А
ПІДНІМАЛАСЬ
ПО
СХОДАХ
НАГОРУ –
ВГОРУ
ПОВОЛІ
В ПОКОЇ
МАДАМ
МАРГАРИТИ
СВОЄЇ
ДРУЖИНИ,
СВОЄЇ
ДРУГОЇ
ПОЛОВИНИ –
РАПТОМ
НІБИ
ЛАВИНА
ЗГОРИ
ДОЛИНУВ
СЮДИ
ВЕСЕЛИЙ
СМІХ
МАРГАРИТИ –
ДО
НЬОГО
ПРИЄДНАВСЯ
І
ВЕСЕЛИЙ
СМІХ
ЛЕГІТ
ГІЛЬЙОМА,
ДОЛЕТІВ
ЙОГО
ГОМІН
«бач
регочуть
обоє
чого
вони
так
сміються?!»
подумав
Раймонд
знічев’я
він
зупинився
став
наслухати
може
щось
цікаве
вдасться
піймати?
і
те
що
почув,
що
до
нього
долинуло,
так
на
нього
вплинуло!
почув
він
раптом
голос
Гільйома,
той
заспівав
свою
пісню,
звісно
голосом
голосним,
голосом
він
гучним
як
це
личить
артисту,
розсипав
він
слів
намисто, -
співав
він
так
врочисто:
« МАРГАРИТО!
НІ
ТИ
НЕ
МАРГАРИТКА
ТИ
ТРОЯНДА
ЧЕРВОНА,
ЯКА
ЧЕРВОНА
ВІД
ПРИСТРАСТІ,
ЩО
ПОЗА
ЗАКОНОМ…
ТИ
ТРОЯНДА
ТАКА
ЧЕРВОНА
ВІД
ВОГНЮ,
ЩО
СПАЛЮЄ
ТЕБЕ
КОХАННЯМ –
БУЯННЯМ
ВОГНЕМ
ЧЕРВОНИМ,
ЧУДОВИМ –
МЕНІ
ЦЕ
ДОБРЕ
ВІДОМО…
Я
В ЗАХВАТІ
ВІД
ВИГЛЯДУ
ТВОГО
ТАКОГО
ЧУДОВОГО –
ДО
КОХАННЯ
ЗАВЖДИ
ГОТОВОГО…
ТАК,
ЧУДОВОГО –
ДОБРЕ
МЕНІ
ЗНАЙОМОГО! »
«ну
і
негідник!»
обурюється
Раймонд
він
раптом
зрозумів
всю
правду,
всю
кривду
адже
племінник,
він
закохався
в його
дружину
в його
стежину –
барона
від
цього
видіння
гнів
захопив,
його
горіння,
його
смердіння,
цього
створіння…
а
співак
співав
продовжував
далі,
і
те
що
граф
Руссильйонський
почув,
його
взагалі
нажахало:
адже
долинуло
так
відкрито:
« МАРГАРИТО! –
НІ
ТИ
НЕ
МАРГАРИТКА,
АДЖЕ
В МОЄМУ
МАЄТКУ
ЧЕРВОНА
ТАКА
ТИ
ТРОЯНДА, -
ГОТОВА
ЗАВЖДИ
ДО
ЄДНАННЯ
ГОТОВА
ДО
ПОЄДНАННЯ
ЗІ
МНОЮ –
КОХАНИМ
ТОБОЮ…
ЗАКОХАНИМ,
ЯК
НАМ
ОБОМ
ЦЕ
ДОБРЕ
ВІДОМО:
ЯК
І
ТЕ
ЩО
МИ
В ДОМІ
ВІДКРИЛИ
СКРИНЮ
КОХАННЮ
СКРИНЮ
ЄДНАННЯ,
ЦВІТІННЯ,
БУЯННЯ! »
«вони
обоє
займались
коханням
єднанням!»
Раймонд
конає
думки
свої
він
кусає
«які ж
негідники!»
Раймонд
почервонів
такий
охопив
його
гнів
а
пісня
що
так
на
нього
вплинула
і
далі
линула:
« МАРГАРИТО!
МОЯ
МАРГАРИТО!
НІ
ТИ
НЕ
МАРГАРИТКА,
МОЯ
ФАВОРИТКО!
НІ
ТИ
НЕ
ДРІБНА
МОНЕТКА –
НЕ
МЕДІНЕТКА:
НІ
ТИ
ПИШНА
ТРОЯНДА
СМАЧНА
МОВ
ВИШНЯ,
ГОТОВА
ТИ
ДО
ЄДНАННЯ,
ДО
ПОЄДНАННЯ
ЗІ
МНОЮ,
ЯК
І
Я
З ТОБОЮ…
ОБОХ
НАС
ЗАХОПИЛО,
НАС
ПОЄДНАЛО
ОДНЕ
КОХАННЯ
ОДНЕ
ПОРИВАННЯ,
ЛЮБОВІ
СПРИЙМАННЯ
ПРИ
ЛЮБОВІ
СПРИЯННІ –
І
ОТ
В ІНТИМІ
МИ
ВИННІ,
В ОДНОМУ
КОХАННІ –
ЙОГО
ЦВІТІННІ,
ЙОГО
БУЯННІ –
АДЖЕ
МИ
КОХАНЦІ –
СТАРАННІ!
Раймонд
на
сходах
стояв
огорошшшений,
оглушшшений
тим
що
йому
відкрилося,
в пісні
цій
відтворилося
«адже
вони
коханці:
племінник
і
його
дружина,
його
Маргарита!»
такої
миті
Раймонд
що
обдурений
стоїть
тут
обурений,
чорним
ГНІВОМ
СТРАШНИМ
своїм
він
ОБКУРЕНИЙ!
ГЛАВА 39
ЗЛИВА!
СУНЕ
СУНЕ
СУНЕ
ЛИНЕ
ЛИНЕ
ЛИНЕ
ЗЛИВИ
ЗЛИВИ
ЗЛИВИ
ГРИВА
ГРИВА
ГРИВА;
СУНЕ
СУНЕ
СУНЕ
ЛИНЕ
ЛИНЕ
ЛИНЕ
ЗЛИВА
ЗЛИВА
ЗЛИВА
ЗЛЮЧА
ЗЛЮЧА
ЗЛЮЧА;
СУНЕ
СУНЕ
СУНЕ
ЛИНЕ
ЛИНЕ
ЛИНЕ
ЗЛИВА
ЗЛИВА
ЗЛИВА
СТОГНЕ
СТОГНЕ
СТОГНЕ…
БЛИСКАВКИ
ГНІВУ
КАЛАМУТЯТЬ
РАЙМОНДА
І
СПРАВА
І
ЗЛІВА
БЛИСКАВКИ
ГНІВУ
КАЛАМУТЯТЬ
РОЗУМ
РАЙМОНДА
І
САМ
ВІН
НЕ
СВІЙ, -
ДУША
ЙОГО
ТЕМНА
ЯК
НІЧ
ПІД
ЧАС
ЗЛОЧИНУ –
ДУША
ЙОГО
ОПОВИТА
ВОНА
ОТОРОЧЕНА
ДУМКАМИ
ПРО
ПОМСТУ,
ПРО
ТЕ
ЩОБ
ЗАВЕРШИТИ
ПОМСТОЮ
ВСЮ
ЦЮ
ПОВІСТЬ.
ІСТОРІЮ,
ДЕ
ВІН
В КАТЕГОРІЇ…
спочатку
він
збирався
в буйстві,
сліпому
гніві
ввірватися
в той
покій –
вбити
їх
на
місці, -
пройдисвитів
тих
він
мислив,
але
раптом
подумав,
ні
він
помститься
по
іншому –
помститься
він
ліпше
помститься
він
краще
паща
зливи
СУНЕ
СУНЕ
СУНЕ
ЛИНЕ
ЛИНЕ
ЛИНЕ
В ЗЛИВІ
В ЗЛИВІ
В ЗЛИВІ
ДИКІЙ
ДИКІЙ
ДИКІЙ
СУНУТЬ
СУНУТЬ
СУНУТЬ
ЛИНУТЬ
ЛИНУТЬ
ЛИНУТЬ
ЗЛИВИ
ЗЛИВИ
ЗЛИВИ
КРИКИ
КРИКИ
КРИКИ!
СУНУТЬ
СУНУТЬ
СУНУТЬ
ЛИНУТЬ
ЛИНУТЬ
ЛИНУТЬ
ЇЇ
ЇЇ
ЇЇ
КРОКИ
КРОКИ
КРОКИ!
ТО Ж ГРОЗОЮ –
ЗЛОЮ
ЗЛОЮ
ЗЛОЮ
ЇЇ
ЇЇ
ЇЇ
ГНОЄМ
ГНОЄМ
ГНОЄМ
ЇЇ
ЇЇ
ЇЇ
ГРОЮ
ГРОЮ
ГРОЮ
ТО Ж
ЖАС –
КОЮ
ТО Ж
ЖАС –
КОЮ
ТО Ж
ЖАС –
КОЮ,
ГРОЮ
ГРОЮ
ГРОЮ
ТО Ж
СТРАШ –
НОЮ
ТО Ж
СТРАШ –
НОЮ
ТО Ж
СТРАШ –
НОЮ
ЇЇ
ЇЇ
ЇЇ
БОЄМ
БОЄМ
БОЄМ
ЇЇ
ЇЇ
ЇЇ
ЛОЄМ
ЛОЄМ
ЛОЄМ
ОБУЯННИЙ,
ОКАЯННИЙ!
РАЙМОНД
ВІН
ОДУРМАНЕНИЙ
ЖАЖДОЮ
ПОМСТИ,
ВЗЯТИ
ВЗІЙТИ
БИ
ЙОМУ
НА
ЇЇ
ПОМОСТІ!
ГЛАВА 40
мммііінннооорррнннааа
пппооохххмммууурррааа
М
О
Р
Д
А
Р
А
Й
М
О
Н
Д
А,
а
Гільйом
моторний –
напротив
веселий,
адже
мадам
Маргариті
сподобалась
його
пісня,
слова
імениті.
н
а
п
о
л
ю
в
а
н
н
і
вони
обоє –
двоє
на
п
о
л
ю
в
а
н
н
і
на
пташиному
в небі
синьому
у
обох
мисливців
приторочені
на
поясах
торби і
торби
морда і
морда
торба і
торба
складати
здобич,
їх
хорда і
хорда.
юнак
прихватив
із
собою
яструба
полювання
цього
раструба
їдуть
вони
дорогою –
а
навкруги
вигін і
вигін
пагорб і
пагорб
вигін і
вигін
поле і
поле
Гільйом
нічого
не
вбачає
підозрілого
в тому
що
Раймонд
запропонував
йому
це
«по-лю-ва-н-ня»
при
його,
Раймонда
сприянні
два
вершника
їдуть
вони
обоє –
коней
їхніх
морда і
морда
грива і
грива,
морда і
морда
сива і
сива…
Раймонд
відмовчуться
а
Гільйом
надто
заглиблений
в думки
свої
щасливі,
щоб
щось
помічати,
він
не
звертає
уваги,
на
те
що
в поглядах
Раймонда
ГРОЗА
ГРОЗА
ГРОЗА
ГРОЗА
ІДЕ
ІДЕ
ІДЕ
ІДЕ
ГРОЗА
ГРОЗА
ГРОЗА
ГРОЗА
ГРЯДЕ
ГРЯДЕ
ГРЯДЕ
ГРЯДЕ
ГРЯДА
ГРЯДА
ГРЯДА
ГРЯДА
ГРОЗИ
ГРОЗИ
ГРОЗИ
ГРОЗИ
ГОРА
ГОРА
ГОРА
ГОРА
ГРОЗИ
ГРОЗИ
ГРОЗИ
ГРОЗИ
ІДЕ
ІДЕ
ІДЕ
ІДЕ
СЮДИ
СЮДИ
СЮДИ
СЮДИ
ГРЯДЕ
ГРЯДЕ
ГРЯДЕ
ГРЯДЕ
СЮДИ
СЮДИ
СЮДИ
СЮДИ
ось
заїзжають
вони
на
галявину,
де
навкруги
лише
гаю
прогалини
і
Гільйом
випустив
свого
яструба –
для
полювання,
а
не
для
пустування.
з жалем
молодий
дев’ят –
надцятилній
хлопчина
відмітив,
що
граф
не
взяв
свого
яструба –
звісно,
полювання
раструба.
а
Раймонд
відповів
що
з пустими
руками
він
не
поїде, -
і
хижо
глянув
він
на
Гільйома,
на
нього,
сірому.
в погляді
цьому
ГРОЗА
ГРОЗА
ГРОЗА
ГРОЗА
ІДЕ
ІДЕ
ІДЕ
ІДЕ
ГРОЗА
ГРОЗА
ГРОЗА
ГРОЗА
ГРЯДЕ
ГРЯДЕ
ГРЯДЕ
ГРЯДЕ
ГРЯДА
ГРЯДА
ГРЯДА
ГРЯДА
ГРОЗИ
ГРОЗИ
ГРОЗИ
ГРОЗИ
ГОРА
ГОРА
ГОРА
ГОРА
ГРОЗИ
ГРОЗИ
ГРОЗИ
ГРОЗИ
ІДЕ
ІДЕ
ІДЕ
ІДЕ
СЮДИ
СЮДИ
СЮДИ
СЮДИ
БРЕДЕ
БРЕДЕ
БРЕДЕ
БРЕДЕ
СЮДИ
СЮДИ
СЮДИ
СЮДИ
Гільйом
на
цей
погляд
не
звернув
уваги,
до
дядька
він
привик,
бідолага
яструб
в цей
час
погнався
за
куріпкою,
за
цією
птахою,
що
летіла
над
гаю
дахом
Раймонд
запропонував
племіннику
спішитись,
пояснив,
що
покаже
щось,
цікаве, -
мовив
він
так
лукаво.
Гільйом
і
Раймонд
сходять
з коней –
цей і
цей
цей і
цей
з цим
і
цей
з цим
і
цей!
Раймонд
промовив:
« Гільйоме,
гляди:
ГРОЗА
ГРОЗА
ГРОЗА
ГРОЗА
ІДЕ
ІДЕ
ІДЕ
ІДЕ
ГРОЗА
ГРОЗА
ГРОЗА
ГРОЗА
ГРЯДЕ
ГРЯДЕ
ГРЯДЕ
ГРЯДЕ »
«де?!»
і
Гільйом
звів
погляд
на
небо, -
подивився
туди,
неборака,
де
вона
та
гроза,
її
знаки?!
(ГРЯДА
ГРЯДА
ГРЯДА
ГРЯДА
ГРОЗИ
ГРОЗИ
ГРОЗИ
ГРОЗИ
ГОРА
ГОРА
ГОРА
ГОРА
ГРОЗИ
ГРОЗИ
ГРОЗИ
ГРОЗИ
ІДЕ
ІДЕ
ІДЕ
ІДЕ
СЮДИ
СЮДИ
СЮДИ
СЮДИ
ГРЯДЕ
ГРЯДЕ
ГРЯДЕ
ГРЯДЕ
СЮДИ
СЮДИ
СЮДИ
СЮДИ?!)
в цей
час
Руссильйонський
нагнувся
і
зачерпнув
із
землі
жменю
піску –
(де
він
тільки
знайшов
його
в цьому
ліску?)
жбурнув
цей
пісок
Гільйомові
в очі,
тоді
вихопив
свій
кинжал
і
всадив
його
Гільйомові
в серце –
від
злостивого
злого
свого
серця.
потім
відтяв
у
племінника
мертвого
голову –
і
з мертвим
зробив
іще
дещо, -
вирізав
у
нього
серце –
Н
А
В
І
Щ
О
Н
А
В
І
Щ
О
…?!
ЗАКРИВАВЛЕНЕ
СЕРЦЕ
ПОКЛАВ
ВІН
СОБІ
У
СУМКУ –
Н
А
В
І
Щ
О
Н
А
В
І
Щ
О
ЯКА
ЙОГО
ДУМКА?!
ГЛАВА 41
ВЕЧЕРІ
ВЕЧЕРІ
ОСЬ ДВЕРІ
ОСЬ ДВЕРІ
вечері
вечері
ось двері
ось двері –
В ОСЕЛІ
В ОСЕЛІ
ДЕ НЕВЕСЕЛІ
в оселі
в оселі
де невеселі
чоловік
і
дружина –
чоловік
і
його
половина.
Маргарита,
вона
відмічає:
сьогодні
сьогодні
Гільйома
за
столом
немає,
сьогодні
сьогодні
Гільйом
він
відсутній,
тут
де
присутні:
Раймонд
і
графиня
барон
Роберт
Л’єт
Тарасконський
і
його
дружина
молодша
сестра
Маргарити –
мадам
Агнесса.
присутній
тут
також
хлопчик
дев’ятилітній,
син
Маргарити
Альберт,
за
столом
вони,
де
їжі
тут
вщерть.
Агнесса
із
чоловіком
гостюють
тут
в замку
вже
декілька
днів:
вони
приїхали
відсвяткувати
дня
народження
миті, -
з родичами
своїми
по
свійськи
так
поговорити…
МАРГАРИТА
ВОНА
ВІДМІЧАЄ:
СЬОГОДНІ
СЬОГОДНІ
ГІЛЬЙОМА
ЗА
СТОЛОМ
НЕМАЄ,
СЬОГОДНІ
СЬОГОДНІ
ГІЛЬЙОМ,
ВІН
ВІДСУТНІЙ,
ТУТ,
ДЕ
ПРИСУТНІ.
чоловік
Маргарити
він
сьогодні
такий
похмурий,
такий
понурий.
між
ним
і
присутніми
мури і
мури
стіни і
стіни
мури і
мури
міни і
міни…
а
Гільйома,
його
немає
Гільйом,
де ж
він
ПРОПАДАЄ?
графиня
гадає
гадає,
Соремонда,
вона
невесела,
думки
її
придавили
як
стеля
і
стеля,
як
грати
і
грати
як
стеля
і
стеля,
тривоги
як
трати
і
трати…
Маргарита
звертається
до
чоловіка
питає
його
відносно
племінника, -
чому
він
ВІДСУТНІЙ –
питає
його
по
суті.
«хіба
я
племіннику
сторож?
відказує
їй
Руссильйонський
хлопчина
молодий,
гай – гай
гайнув
десь
по
дівках!»
«наш
Гільйом
не
такий»
МАРГАРИТА
НЕСАМОВИТО
МАРГАРИТА –
ТАКА
СУМОВИТА
СУМОМ
СВОЇМ
ПОВИТА,
ПО
САМІ
ВІНЦЯ
НАЛИТА.
«в когось
ВІН
закохався,
от
і
попхався»
БРЕШЕ
РАЙМОНД
БРЕШЕ
БАРОН
«в кого
він
міг
закохатись?»
графиня,
в своїй
ВОНА
скрині
«звідкіля
я
знаю?»
«Раймонде,
що
ТИ
верзеш?»
«що,
РЕВНУЄШ
Гільйома?»
хижо
глипнув
Раймонд
на
дружину
«це
ТИ
ревнуєш
мене
всю
дорогу
відказує
Маргарита
і
взагалі
не
чіпляйся
до
мене!»
«ну –
ну
ЗЛОВТІШНО
провадить
ось
Руссильйонський
ЗАВТРА
ЗУСТРІНЕШСЯ
ЗІ
СВОЇМ
ГІЛЬЙОМОМ »
«Раймонде,
ти
щось
приховуєш»
графиня
ЗАНЕПОКОЄНО
графиня,
ТРИВОГОЮ
ВОНА
напоєна
«ти
так
гадаєш?»
хижо
глипнув
Раймонд
на
дружину
поглядом
ГОСТРИМ
поглядом
ГОСТРИМ
поглядом
ГОСТРИМ
поглядом
ГРІЗНИМ
поглядом
ГРІЗНИМ
поглядом
ГРІЗНИМ
звісно
ЗЛОВІСНИМ
звісно
ЗЛОВІСНИМ
звісно
ЗЛОВІСНИМ
звісно
ЗЛОВТІШНИМ
звісно
ЗЛОВТІШНИМ
звісно
ЗЛОВТІШНИМ
подивився
ні –ні
не
приснився
а
Маргарита
заглиблена
в думки
свої
НЕВЕСЕЛІ,
за
цим
ось
столом
у
цій
ось
оселі
ПЕРЕЖИВАЄ
відсутність
вона
Гільйома
ПЕРЕЖИВАЄ
у
цьому
ось
домі
у
цій
ось
ДОЛІ
сховала
ВОНА
лице
В ПЕРЕЖИВАННЯ
подолі…
ГЛАВА 42
міркує
Марго:
« ГІЛЬЙОМЕ
МІЙ
ГРОМЕ,
ДЕ
ТИ
МЕНІ
НЕВІДОМО!
МЕНІ
НЕЗРОЗУМІЛО
ДЕ
ТИ
МОЄ
ЧАРІВНЕ
ЧАР –
ЗІЛЛЯ!
Я
ТЕБЕ
НЕ
БАЧУ,
ДЕ Ж
ТИ
ЮНАЧЕ?! »
І
СЕРЦЕ
ПЛАЧЕ
ЗА
ТИМ
ХТО
НЕНАЧЕ
ПРОМІНЬ, -
І
В ДОЛІ
І
В ДОМІ…
ось
день
наступний –
а
Гільйом
все
відсутній.
Раймонда
морду
похмуру
вона
питає
але
той
відповіді
її
уникає.
ЧОЛОВІК
ПРИГОТУВАВ
ДРУЖИНІ
ПОМСТУ
ОСОБЛИВУ –
ПОМСТИ
ПІДЛИВУ
ця
помста
відбудеться
при
присутніх,
при
свідках:
при
Робертові
Л’єтові
і
дружині
його
Агнессі,
отож
залишитись
вони
повинні
адже
і
вони
не
зовсім
невинні
ось
сидять
всі
вони
за
столом:
тут,
де
їжа
з вином…
Раймонд
він
навпроти
дружини,
Маргарити,
адже
поряд
з нею
син
Альберт
девятилітний
хлопчик, -
це
точно
подружня
пара
тут
також
Роберт
Л’єт
Тарасконський
з дружиною
свою
стежиною
« ЗАРАЗ
БУДЕ
ОСОБЛИВЕ
БЛЮДО
ДЛЯ
МОЄЇ
ДРУЖИНИ »
звертається
Раймонд
до
присутніх
зловтішно –
не
ніжно.
він
подає
знак
і
слуги
вносять
і
ставлять
підніс, -
а
на
підносі –
підносять
ПЕЧЕНЮ –
прикрашена
зеленню,
вона
як
наречена…
НІЧОГО
НЕ
ПІДОЗРЮЮЧИ,
НЕ
ПІДОЗРЮЮЧИ
ЛИХОГО –
ГРАФИНЯ
СКУШТУВАЛА
ШМАТОЧОК
ЧИМОСЬ
ПЕЧЕНЯ
ДО
СМАКУ
ЇЙ
ПРИПАЛА
ВОНА
З’ЇЛА
ВСЕ
БЛЮДО –
ВСЕ
ЩО
БУЛО
НА
БЛЮДІ,
ЦЕ
БАЧИЛИ
ЛЮДИ.
«Марго,
як
тобі
ця
печеня?»
питає
її
чоловік
погляд
його
зловтіхою
грає
з під
повік
« ДУЖЕ
ПРИЄМНА »
відповідає
жінка
«о
це
дійсно
НОВИНКА
морда
Раймонда
морда
огидна
говорить
так
неприємно
ти
будеш
в захваті,
почувши
із
чого
печеня»
продовжує
він
говорити
мов
вити.
«із
чого?»
спитала
графиня
спитала
вона
так
невинно
« ТИ
СКУШТУВАЛА
СЕРЦЕ
СВОГО
КОХАНЦЯ,
ГІЛЬЙОМА,
ХАЙ
ЙОМУ
ТРЯСЦЯ! »
вигукнув
Руссильйонський
В НАСТУПНУ
МИТЬ
ВІН
НАГНУВСЯ
І
З СУМКИ
ЩО
ЛЕЖАЛА
БІЛЯ
ЙОГО
НІГ
ВІН
ВИТЯГНУВ
І
ЖБУРНУВ
НА
СТІЛ
ЯКИЙСЬ
ПРЕДМЕТ
ЦЕЙ
ПРЕДМЕТ
ЦЕ
ГОЛОВА –
ЦЕ
ГОЛОВА
ОВВА! –
ВОНА
НАЛЕЖИТЬ
ГІЛЬЙОМУ
ДЕ
КАБЕСТАНЮ
ЯКОГО
НЕ
СТАЛО.
ОСЬ
ВІДТЯТА
ЯВЛЕНА
ВОНА:
« НАТЕ! »
присутні
що
поряд
з Раймондом
оцепеніли,
затетереніли
від
цього,
цієї
голови
видовища,
що
витягнуте
зі
сховища…
вони
зацепеніли,
а
поряд
гриміло:
«що,
думали
обманути
мене,
РАЙМОНДА?!
підсунути
мені
сказку –
с
к
а
з
о
ч
к
у
про
АГНЕССУ
любаску –
л
ю
б
а
с
о
ч
к
у
та
не
тут
то
було –
я
всіх
вас
вивів
на
чисту
воду –
всю
вашу
породу!
а
ти,
МАРГАРИТО!
звернувся
він
до
дружини,
до
половини:
тобі
було
не
стидно,
було
не
огидно
зраджувати
мене,
племінника
мого
принаджувати?
як
тепер
тобі
смак
його
серця?!»
« ЦЕЙ
СМАК
Я
НЕ
ЗАБУДУ
НІКОЛИ,
НІЯК! »
прошепотіла
Марго –
Маргарита
не
дивлячись
на
цього
бандита,
на
Раймонда
«ти
також
приєднаєшся
до
нього, -
я
тебе
не
пробачу,
сама
побачиш!»
верещав
Раймонд,
верещав
барон.
СОРЕМОНДА
З
Н
Е
П
Р
И
Т
О
М
Н
І
Л
А
ВІД
ПОБАЧЕНОГО,
ВІД
ПЕРЕЖИТОГО,
ВІД
ТОГО,
ЩО
ГІЛЬЙОМА
ВБИТО…
ВОНА
ЯК
УБИТА!
ГЛАВА 43
« ЛЮБОВ
ЦЕ
ТІЛ
ЦЕ
ТІЛ
ЦЕ
ТІЛ
ЗЛИТТЯ
ЗЛИТТЯ
ЗЛИТТЯ,
ЦЕ
ТІЛ
ЦЕ
ТІЛ
ЦЕ
ТІЛ
БИТТЯ
БИТТЯ
БИТТЯ
ЦЕ
ТІЛ
ЦЕ
ТІЛ
ЦЕ
ТІЛ
ЖИТТЯ
ЖИТТЯ
ЖИТТЯ
І
ТИ
І
ТИ
І
ТИ
І
Я
І
Я
І
Я
ЗАВЖДИ
ЗАВЖДИ
ЗАВЖДИ
ОДНЕ
ОДНЕ
ОДНЕ
З ОДНИМ
З ОДНИМ
З ОДНИМ
МИ
МИ
МИ
МИ
МИ
МИ
ОДНИМ
ОДНИМ
ОДНИМ
ОДНЕ
ОДНЕ
ОДНЕ,
БУДЬ
ДЕ
БУДЬ
ДЕ
БУДЬ
ДЕ »
мадам
МАРГАРИТА
згадує
пригадує
слова
пісні
ГІЛЬЙОМА
ДЕ КАБЕСТАНЯ
юнака
коханого,
юнака
талановитого,
РАЙМОНДОМ
вбитого.
серце
СОРЕМОНДИ
крається
за
коханим,
за
коханням
його
жаданим,
забороненим
тим
поганим
за
коханням
його
золотим,
МАРГАРИТІ
таким
дорогим!
«о
любове
моя!
подумки
промовляє
вона
вимовляє
вона
ТИ
ОДНА
ТИ
ОДНА
ТИ
ОДНА
СОНЦЕ
ДНЯ
СОНЦЕ
ДНЯ
СОНЦЕ
ДНЯ
ТИ
ОДНА
ТИ
ОДНА
ТИ
ОДНА –
СОНЦЕ
НА
СОНЦЕ
НА
СОНЦЕ
НА
ти
жадана
як
одне –
єдине
моє
пожадання
бажана
ти
як
одне –
єдине
моє
побажання
в серця
державі
ти
скарб
найбільший,
скарб
наймиліший,
найліпший
скарб –
за
усе
інше
ліпше.
в скарбниці
орлиці –
ти
скарб
несамовитий,
легендами
оповитий,
любове
моя
сумовита,
моя
незрівнянна,
скорботою
однією
повита –
над
усі
уподобання!
ЛЕГЕНДИ
ЛЕГЕНДИ
ЛЕГЕНДИ
ТИ
СОНЦЕ
ТИ
СОНЦЕ
ТИ
СОНЦЕ
ЛЕГЕНДИ
ЛЕГЕНДИ
ЛЕГЕНДИ
ТИ
СЕРЦЕ
ТИ
СЕРЦЕ
ТИ
СЕРЦЕ
ЛЕГЕНДИ
ЛЕГЕНДИ
ЛЕГЕНДИ
ТИ
ДОНЦЕ
ТИ
ДОНЦЕ
ТИ
ДОНЦЕ
ЛЕГЕНДИ
ЛЕГЕНДИ
ЛЕГЕНДИ
ТИ
СЕРПЕНЬ
ТИ
СЕРПЕНЬ
ТИ
СЕРПЕНЬ
ЛЕГЕНДИ
ЛЕГЕНДИ
ЛЕГЕНДИ
ОСЕРДЯ
ОСЕРДЯ
ОСЕРДЯ
ЛЕГЕНДИ
ЛЕГЕНДИ
ЛЕГЕНДИ
СЕРДЕНЬКО
СЕРДЕНЬКО
СЕРДЕНЬКО
якщо
мій
коханий
вбитий,
то
навіщо
мені
жити?
міркує
СОРЕМОНДА
міркує
самотня
мій
коханий
став
частиною
легенди, -
я
приєднаюсь
до
нього
будемо
ми
в одному
човні,
в одному
вині,
налиті –
присутні
в майбутні
всі
дні…
ЗАЛИШИМОСЬ
МИ
НА
ОДНОМУ
СТЕНДІ,
СТАНЕМО
ЧАСТИНОЮ
ОДНІЄЇ
ЛЕГЕНДИ,
ЛЕГЕНІ
І
ДО
ЛЕГЕНІВ,
З ЛЕГЕНЕМ
ЛЕБЕДИЦЮ,
ГРУДИ
ДО
ГРУДЕЙ
З ЛЕВОМ
ЛЕВИЦЮ –
ТІЛО
ДО
ТІЛА –
МИЛОГО
І
МИЛУ
НЕХАЙ
ПОХОВАЮТЬ
НАС
В ОДНІЙ
МОГИЛІ,
МЕНЕ
З ТИМ,
ХТО
БУВ
МЕНІ
МИЛИМ »
міркує
МАРГО
міркує,
вона
як
воркує…
пророче –
охоче!
МІРКУЄ
ВОНА
ПРО
ТЕ,
ЩО
ЇХНЄ
КОХАННЯ
ПРОСТО
ТАК
НЕ
ПРОЙДЕ,
ЇХНЄ
КОХАННЯ
ПЕРЕЖИВЕ
ВІКИ
РОЗПОВІДІ
ПРО
НЬОГО
ПРОЙДУТЬ
КРІЗЬ
ПІСКИ,
ЯК
ПРО
КОХАННЯ
ЦАРИЦІ
САВСЬКОЇ
І
СОЛОМОНА,
АНТОНІЯ
І
КЛЕОПАТРИ,
ГАЯ СИЛІЯ
І
МЕССАЛІНИ,
ТРІСТАНА
І
ІЗОЛЬДИ
ТАК ЖЕ
РОЗПОВІДАТИ
БУДУТЬ
ПРО
НЬОГО
ОПОВІДАТИ
ВІД
ДАТИ
ДО
ДАТИ
ВІД
ВІКУ
ДО
ВІКУ –
ПРО
КОХАННЯ
НАВІКИ
ЛЮБОВ
МАРГАРИТИ
І
ГІЛЬЙОМА
ДЕ КАБЕСТАНЯ,
отож
якщо
закінчиться
її
життя,
вона
стане
частиною
легенди,
як
ті,
імениті,
без
коханого
життя
їй
не
має,
адже
РАЙМОНДА
вона
ненавидить
і
зневажає,
ПОТРІБНО
ЗРОБИТИ
КРОК
У
ВІЧНІСТЬ,
НЕ
З ВВІЧЛИВОСТІ,
А
ДИВЛЯЧИСЬ
ЇЙ
У
ВІЧІ.
міркує
так
розмірковує
СОРЕМОНДА
мадам
МАРГАРИТА
вона
стоїть
в амбразурі
вікна
під
нею
висоти
безодня –
над
нею
вона
сьогодні!
ГЛАВА 44
В ДОРОЗІ!
ЗІ
СМУТКОМ
ЗІ
СМУТКОМ
ЗІ
СМУТКОМ
ІЗ
ЖАЛЕМ
ІЗ
ЖАЛЕМ
ІЗ
ЖАЛЕМ
ЗІ
СМУТКУ
ЗІ
СМУТКУ
ЗІ
СМУТКУ
ОСКАЛОМ
ОСКАЛОМ
ОСКАЛОМ –
ОСЬ
ЇДЕ
ОСЬ
ЇДЕ
ОСЬ
ЇДЕ
АГНЕССА
АГНЕССА
АГНЕССА
ОСЬ
ЇДЕ
ОСЬ
ЇДЕ
ОСЬ
ЇДЕ
В ПРОЦЕССІ
В ПРОЦЕССІ
В ПРОЦЕССІ
вона
добирається
в Арагон
до
двору
короля
арагонського,
короля
Альфонса
добирається
вона
В ГОРІ
цей
король
арагонський
являється
СЕНЬЙОРОМ
для
Раймонда
барона
Соремона
графа
Руссильйонського
у
нього
вона
попросить
справедливої
КАРИ
для
свояка
свого
для
Раймонда
для
чорної
душі
його
отари.
адже
закоханих
пара –
ПОМЕРЛА
з його
вини
ПОМЕРЛИ
вони.
Гільйома
де
Кабестаня
було
ВБИТО,
а
Маргарита…
ВИКИНУЛАСЬ
вона
із
вікна, -
ВИКИНУЛАСЬ
вона
і
на…
бруківки
долівку
об
неї
розтрощила
бідну
свою
голівку.
все
це
заради
кохання
готівки.
коли
про
смерть
дружини
доповіли
Раймонду,
то
він
промовив:
«паскуді
паскудна
смерть!»
і
ось
Агнесиної
огиди
келих
наповнив
він
вщерть!
Роберт
Тарасконський
з дружиною
прониклись
ОГИДОЮ
до
Раймонда,
до
огидної
його
морди.
до
душі
його –
спотвореної,
потворної,
чорної.
В ДОРОЗІ
В ДОРОЗІ
В ДОРОЗІ
ОГИДИ
ОГИДИ
ОГИДИ
ДО
ПИКИ
ДО
ПИКИ
ДО
ПИКИ
ДО
МОРДИ
ДО
МОРДИ
ДО
МОРДИ
РАЙМОНДА
РАЙМОНДА
РАЙМОНДА
ОГИДИ
ОГИДИ
ОГИДИ
ДО
СЕРЦЯ
ДО
СЕРЦЯ
ДО
СЕРЦЯ
ДО
ГНИДИ
ДО
ГНИДИ
ДО
ГНИДИ
ОСЬ
ЇДЕ
ОСЬ
ЇДЕ
ОСЬ
ЇДЕ
АГНЕССА
АГНЕССА
АГНЕССА
ОСЬ
ЇДЕ
ОСЬ
ЇДЕ
ОСЬ
ЇДЕ
В ПРОЦЕССІ
В ПРОЦЕССІ
В ПРОЦЕССІ
перед
СМЕРТЮ
сестра
написала
їй
свою
ЗАПИСКУ –
слів
низку.
в ній
вона
писала
що
впевнена,
що
Раймонда
за
його
злочин
чекає
СПРАВЕДЛИВА
кара –
як
і
небо
його
ПОКАРАЄ
так
і
володар
краю –
його
СКАРАЄ.
просила
забезпечити
ВИХОВАННЯ
синочка
дев’ятилітнього
Альберта
про
нього
було
кілька
строчок,
кілька
рядочків
і
поставила
свою
ТОЧКУ,
поставила
свою
КРАПКУ –
крапелинкою
зринувши
з висоти –
вниз
туди.
ЗАГИБЕЛЬ
обох
закоханих,
ЗАГИБЕЛЬ
двох
кого
вона
ЛЮБИЛА,
вона
Агнесса,
ПОТРЯСЛА
її
серце,
ПОТРЯСЛА
її
до
стресу
так,
ТАЄМНО
вона
була
закоханою
в Гільйома,
але
ПОСТУПИЛАСЬ
рідній
сестрі
тій
рідній,
що
у
вічному
сні…
В ДОРОЗІ!
ЗІ
СМУТКОМ
ЗІ
СМУТКОМ
ЗІ
СМУТКОМ
ІЗ
ЖАЛЕМ
ІЗ
ЖАЛЕМ
ІЗ
ЖАЛЕМ
ЗІ
СМУТКУ
ЗІ
СМУТКУ
ЗІ
СМУТКУ
ОСКАЛОМ
ОСКАЛОМ
ОСКАЛОМ
ОСЬ
ЇДЕ
ОСЬ
ЇДЕ
ОСЬ
ЇДЕ
АГНЕССА
АГНЕССА
АГНЕССА
ОСЬ
ЇДЕ
ОСЬ
ЇДЕ
ОСЬ
ЇДЕ
В ПРОЦЕССІ
В ПРОЦЕССІ
В ПРОЦЕССІ
ДОРОГИ…
ГЛАВА 45
КОРОЛЬ
це
не
моль:
він
владою
володіє,
отож
він
і
діє:
вислухавши
розповідь
госпожі
Агнесси
прийшов
він
у
жах,
прийшов
він
у
розпач,
адже
до
нього
долинула
звістка
про
вроду
госпожі
Маргарити,
про
вроду
її
відкриту –
відому
за
межами
дому.
і
ось
вона
вбита
ось
її
вбито
знущанням
несамовитим
садистом
вбито
і
артиста
Гільйома
де
Кабестаня
що
співав
колись
при
його
дворі
про
вроду
незвичайну –
дами
з любові
дарами…
король
арагонський
відправив
гінця
в Руссильйон
до
барона
Соремона
з наказом
з’явитись
негайно
в якості
гінця
він
лицаря
вибрав
Гільйома
де Бергедана
і
наказав
йому
привезти
до
нього
Раймонда
Бергедан
в точності
виконав
доручення
хозяїна
привіз
він
душегуба –
господаря
люті
люті
люті
люті
тої
тої
тої
тої
з лютня
з лютня
з лютня
з лютня,
січки
січки
січки
січки
тої
тої
тої
тої
з січня
з січня
з січня
з січня,
грудки
грудки
грудки
грудки
тої
тої
тої
тої
з грудня
з грудня
з грудня
з грудня,
злості
злості
злості
злості
тої
тої
тої
тої
звісно
звісно
звісно
звісно
коли
Раймонд
появився,
Альфонс
наказав
його
схопити
і
в темницю
його
посадити
далі
скликає
він
баронів
вони
Раймонда
будуть
судити:
барони
присудили
графа
Руссильйонського
за
злочини
його
зловісні
за
діяння
його
злочинні
позбавити
лицарського
звання,
а
його
надбання
роздати
іншим –
васалам
вірним…
і
ось
щит
Раймонда
розбили
а
його
самого
ще
живого
ченці
відспівали –
так
смерть
лицаря
вони
вшанували
Раймонда
запроторили
до
тюряги,
де
він
і
сидів, -
рік і
рік
рік і
рік
вік і
вік
вік і
вік
поки
не
помер
в темниці
короля
арагонського,
справедливого
цього
владики
в темниці
помер
тій
немов
би
звір
ДИКИЙ.
ГЛАВА 46
пісня
пісня
пісня
пісня
лине
лине
лине
лине
понад
понад
понад
понад
тином
тином
тином
тином
понад
понад
понад
понад
гаєм
гаєм
гаєм
гаєм
понад
понад
понад
понад
димом
димом
димом
димом
понад
понад
понад
понад
замком
замком
замком
замком, -
лине
лине
лине
лине
прямо
прямо
прямо
прямо
в небо
в небо
в небо
в небо
синє
синє
синє
синє
пісня
якій
Гільйом
надав
крила
білий
світ
під –
корила,
пісні
які
він
складав
для
гра –
фині
нині
стали
надбанням
всіх
зако –
ханих,
коханням
усіх
зап –
рошених,
і
ось
ці
пісні –
заспі –
вали
усі
адже
любов –
ЦЕ
ТІЛ
ЦЕ
ТІЛ
ЦЕ
ТІЛ
ЦЕ
ТІЛ
ЗЛИТТЯ
ЗЛИТТЯ
ЗЛИТТЯ
ЗЛИТТЯ
ЛЮБОВ –
ЦЕ
КРИЛ
ЦЕ
КРИЛ
ЦЕ
КРИЛ
ЦЕ
КРИЛ
ЗЛИТТЯ
ЗЛИТТЯ
ЗЛИТТЯ
ЗЛИТТЯ
ЛЮБОВ
ЦЕ
ДУШ
ЦЕ
ДУШ
ЦЕ
ДУШ
ЦЕ
ДУШ
ЗЛИТТЯ
ЗЛИТТЯ
ЗЛИТТЯ
ЗЛИТТЯ
ЛЮБОВ –
ЦЕ
ДОЛЬ
ЦЕ
ДОЛЬ
ЦЕ
ДОЛЬ
ЦЕ
ДОЛЬ
ЗЛИТТЯ
ЗЛИТТЯ
ЗЛИТТЯ
ЗЛИТТЯ
все
це
було
в долі
Гільйома
і
Маргарити
коханням
одним
єдиним
вкритим;
своїми
долями
злиті
стали
вони
части –
нами
однієї
легенди,
в одній
легенді
живуть
вони
нині,
одне –
єдине
однієї
скрині
Альфонс,
король
арагонський
наказав
тіла
їх
поховати
в одній
могилі –
милого
і
милу
в одній
могилі
в городі
Перпил’яні,
перед
входом
в церкву, -
і
їх
могила
стала
місцем
паломництва,
стала
місцем
відвідин
для
закоханих,
коханням
захопленим
над
цією
могилою
почали
лунати
вірші
і
пісні
закоханих,
їх
ахання,
їх
охання
тут
почали
закохані
клястись
у
вірності,
у
відданості,
у
душ
єднанні,
у
душ
купанні
і
ось
на
їхній
могилі
виріс
кущ
червоних
троянд –
як
пам'ять
про
милого
і
про
милу
поховані
вони
в одній
могилі,
пам'ять
про
них
розправила
крила,
от
вони
стали
часточкою
історії –
навіки
поселились
на
її
территорії
в її
просторі
ОТОЖ
ЗАКОХАНИМ
СЛАВА
ЗАКОХАНИМ
СЛАВА
ЗАКОХАНИМ
БРАВО
ЗАКОХАНИМ
БРАВО
ЗАКОХАНИМ
ПАВАМ
ЗАКОХАНИМ
ПАВАМ
ЗАКОХАНИМ
ПАРАМ
ЗАКОХАНИМ
ПАРАМ
ЗАКОХАНИМ –
В КОХАННЯ
ОДНЕ –
ЄДИНЕ
ЗАПРОШЕНИМ!