Утрачена любов
(Сонет)
З роками я забув про тебе.
І відгорів, і прохолов.
І стала зіркою у небі
моя утрачена любов.
Безмовна і яскрава з себе,
куди б не їхав і не йшов,
чи треба того, чи не треба,
нагадує про тебе знов.
Допоки ще живу на світі
і не схолола в жилах кров,
мені та зірка в душу світить,
які б нещастя не боров.
І, як відбиток на граніті,
лиш з нею в парі буду мов.
–––––––––––––
© Анатолій Загравенко.