Чи коханою будеш, чи ні, –
Не залежить, чи я «заплачу»,
Бо життя, як на тій війні –
Розраховує ще й на удачу!
Як на тій кривавій війні,
Де щоденно надія гине:
Не залежно, чи любиш, чи ні,
Але ляже десь поряд – «міна».
Є «окопи», а є «бліндажі» –
Варто лише атаку відбити
І «двохсоті» підуть вантажі –
Сам же будеш і сльози лити…
За любов лише можна битись,
Поспішайте всім серцем кохати!
Якщо трошечки тут забаритись,
То не зможеш і «любий» сказати…
Чи коханою будеш, чи ні –
Я на зустрічі ще сподіваюсь.
Тож, життя – як на тій війні:
Є магічне: «люблю»
і трагічне – «каюсь»…