Прийшов кіт затемно зранку, брудний мов свинюка.
Залишив слід на підлозі, м'який нахалюка.
Полизався, почесався, зазирнув у очі.
Рявкнув - Няв!- неначе гаркнув, тобто - їсти хочу.
- Де ти був, брудний Басяка? Вчора ж тебе мили!
А він треться біля ніг, ніби такий милий.
Даю рибу йому, кашу, що хазяїн варить.
Кіт кидається на їжу, байдуже хто сварить:
Чи хазяйка, чи хазяїн, - посварять та й кинуть.
Потім знов любити будуть, то ж так зрозуміло, -
Бо таке м'яке, пухнате, з животиком білим,
Навіть лапки простягає, муркотяче рило.
Отака у нас худоба, брудна, незалежна,
Розляжеться на дивані, мов нива безмежна...
Іноді так посміхнешся, - от життя котяче!
А він дивиться на тебе, мов крізь душу бачить!