Яке це щастя - розмовляти із дитиною.
Коли, говориш правду від душі.
Коли, не дивишся, хто у тебе за спиною.
Коли, ти - справжній, і удень, і уночі.
І на тебе відкриті очі дивляться.
Дитячі очі - чистий небосхил. Вони усім, як є, з тобою діляться.
Вони - прозорі, веселяться, що є сил.
І дивлячись в ці очі, відчуваєш ти,
На серці спокій і безхмарний бачиш світ.
Нема ні лиха, ані горя, ані самоти.
Навколо - лише ароматних квітів цвіт.
І звідти так не хочеться вертатися.
У цьому світі без дитинства ми - чужі.
То ж пропоную! Своїм тілом залишатися -
Дорослим, та дитиною в душі!