Не питайте мене про минуле,
Бо минулого більше нема.
Все минуле моє потонУло
В Олексіївських водах ставка.
Навіть Бог його не пам’ятає,
Бо закинув мій гріх за хребет,
Коли я перед Ним виливала
В покаянні, як воду, себе.
Не питайте мене про минуле,
Лиш оглянусь – по шкірі мороз…
Там лиш сльози, гріхи і тортури…
Сатана ненавидів всерйоз!
Краще я розповім вам про Того,
Хто звільнив мене з рабства гріха,
Відпустив із полону на волю,
Хто мені дарував небеса.
Він прийшов і відкрив двері клітки,
І сказав : «Йди і вже не гріши!»
Я ж – за Ним відчайдушно побігла,
Бо без Нього не в змозі вже жить.
Я без Нього не хочу ні миті,
Бо без Нього – брудне все й пусте!
Мій Єдиний, Святий Викупитель,
Він життя моє нове й святе!
Він за мене помер на Голгофі,
Все стерпів і з хреста не зійшов!
Щоб щаслива була я сьогодні,
Дарував Свою вічну любов!
…Не питайте, молЮ, про минуле!
Лиш оглянусь – німіють вуста…
Я НЕ ХОЧУ туди, де я була...
Краще я розповім про Христа!