Річка згадок
(Пісня)
Я на річку приїжджаю,
Щоби там позасмагать,
Щоб освіжитись в водичці
І щоби відпочивать
Та сюди я не приїхав,
Щоб минуле те згадать
Приспів:
Річка згадок, річка згадок,
В тебе поринаю,
І як вилізти із тебе,
Просто я не знаю
Біля тебе кращі роки
Мої пережиті
Біля тебе розгорталися щасливі миті
А до бережка виходиш
ти також купатись,
Ти устигла уже з іншим
Звичайно побратись
Все по бережку гуляєш,
В воду не заходиш,
Як на тебе споглядаю
Очі ти відводиш
Приспів:
І не треба відводити очі свої карі,
Видно долею судилось нам не бути в парі,
Та вся пам’ять про минуле
В річці залишилась,
Бо вона синьою гладдю
Так на всіх дивилась
Хай купаються в тій річці
Наші діти й внуки,
Й хай вони в житті не знають
Любовної муки
Приспів:
Лимар Анастасія
Різдво
В світлого Різдва годину
Привітаєм всю родину,
Що, як перша зірка світить, -
Несе злагоду в цей світ нам
Зникне хай усе погане,
Бо в це свято бездоганне
Час любові панувати
Й розумінню в кожній хаті
В дім, просякнутий любов’ю,
Хай прибуде і здоров’я,
Хто життя як не планує,
Всякий його потребує
Разом з розумом, натхненням
Бо у наше сьогодення
Й в минулі часи - старі
Цінувалось це вгорі
Ми ж досягнемо вершин,
Але треба поспішить
Враз Різдво відсвяткувати,
І діла до рук вже брати
Нехай душа чиста буде
Від думок злих і примар,
І прямує з нами всюди
Божа сила - Божий дар
Лимар Анастасія
* * *
Відмикай двері, люба господарко,
Нехай дім добром повниться,
Як різдвяна чарка,
І щаслива оця коляда
Зробить так, щоб була
Ти завжди молода.
Пробачай, хазяїне, що прийшли
В вечірню пору,
Принеси за спів ти нам
Щось з твоєї та й комори,
Щоби щастя процвітало, -
Бо його завжди так мало.
Лимар Анастасія
Гумористичний вірш
Зять ходив собі зрання
Попід тином навмання,
А теща спросоння не в духах була
Та зятя в сараї заперла.
Прибігала донька,
Плаче, аж ридає:
«Дайте мені, мамо, ключі від сараю!!!»
А свекруха та не ліпше,
Навіть тещі значно гірше,
Нічого не робить в хаті,
Тільки лежить на кроваті:
«Ти, невістко, попідтинню не гуляй,
А підлогу й підвіконня підмітай!»
Тільки но невістка вийшла віника шукати,
А свекруха встала з ліжка –
Та й ну танцювати!
Лимар Анастасія
Квітневий дощ
(пісня)
Квітневий дощ сьогодні вранці лив,
Замість мене ти іншу полюбив
Та я тебе за це прощу,
спитай краще в квітневого дощу:
Приспів:
Чого ти, весно, така зрадлива,
Сьогодні сонце, а завтра злива?
Над нами сіре так небо мрячить,
Чого душа, як дрібний дощик, плаче?
Але над нами скоро веселка заграє,
І ми нову любов на стару проміняєм,
Але залишиться лиш пісня голосна,
Якою зрадливою була весна:
Приспів:
Лимар Анастасія
Моя Україна
Тихо шепчуть колоски
Де безкрайні поля,
То моя Україна,
Найрідніша земля.
Тут живуть працьовиті люди,
Рушники вишивають
І хліби випікають.
Україна – це наш дім
Лад і затишок у нім.
Українська мово кохана,
Мій тобі поклін і шана.
Ти линеш неначе пісня
З уст моїх
Вітаю, що ти є українців всіх.
Ох яка ж вона чудова
Наша українська мова!
Мелодійне наче пісня кожне її слово.
Часом добра та ласкава, наче рідна мати
Коли треба – кого схоче може відігнати
Є в нас і прапор : це синє небо,
Жовта пшениця,
І воля народу завжди знадобиться.
Лимар Анастасія
СОРОКА І ЛЮДИНА
(байка)
Один добрий пан – добродій
Годував сороку –
Залітала в годівничку його білобока.
Насипав туди і хліба, й різного насіння –
Усе, щоб прогодувати пернате створіння.
Як побачить свій сніданок, -
Радісно стрекоче,
Та їсть птах із годівнички
Дуже так охоче.
Та невдячная крилатка,
Тільки відлітала,
Зовсім інше друзям-пташкам
Своїм стрекотала:
«Ой, господар мій жадібний,
Так мало годує,
Зовсім він не помічає,
Що мені бракує!!!»
Та, хто він тобі такий-то,
Щоби годувати?!
За це слід подякувати – не пащекувати.
Ну а благодійник
Птахів річ не розуміє,
Тож шматочок та й батона
І далі біліє.
А сорока – дуже хитра,
Все про нього бреше,
А до годівнички завжди
Безсовісно «чеше»
У суспільстві таких «сорок»
Розвелось багато –
Що їдять твій харч і гроші
Та можуть брехати.
Лимар Анастасія
КОРОТУЛЬКИ
***
Твоя дівчина не гуляє
й рогів тобі не наставляє,
хоч були два кавалери -
звали Вася і Валера.
***
Дівчат у нього не одна,
що плутає всіх імена
***
Знайшла пару у метро –
От попалося ж добро!!!
Думала підбити клинці,
а він вийшов на зупинці
***
Не стій на місці,
Крок зроби назустріч долі!
Когось пристрасно полюби,
як светрик молі
***
Вася покохав Наомі,
Збожеволіли всі в домі:
Чи для того скінчив школу,
Щоб привезти в дім еболу?
Ні, Наомі із Китаю,
- Тоді, синку, привітаєм
***
Нащо когось усе судить
І пліткувати?
Собі покращить поспішіть
Життя приватне
***
Струнка, мов береза,
І гостра, як лезо
Полюбиш такую -
Не раз пожалкуєш
***
Все шукаєш ти пригоди,
Бо дотримуєшся моди,
Якщо дивне щось надінеш –
Точно милого зустрінеш.
***
Каже: «Не п’ю, не курю,
Жінкам мізки не дурю,
Я за них турбуюся -
З кожною цілуюся!!!»
***
Красивий хлопець і не зайнятий,
Та заміж хочеш не єдина ти
Лимар Анастасія
Заєць
(Гумореска)
В тролейбусі їду «зайцем»,
Сиджу спокійненько,
Три зупинки вже проїхав -
Оце і гарненько
Біля мене теж сиділа симпатична «зайка»
На ній кофточка червона та ще й розлітайка
Ми якусь дурню тринділи, аби не мовчати,
Та ще й гучно
«Хіба можна отак ось кричати?»-
Підбігає контролерка,
Видно холеричка,
Людей просто бо лякати
У неї є звичка
-«Не кричіть,-
В голові колить,
Чи можна тихіше?»
Фух, пронесло, слава Богу,
Ми ж думали – інше…
-« Хоча стоп,
А де білетик,
Покажіть швиденько!»
Тоді билось певно швидко
Моє бо серденько
- «Я вам заплатив, і його вже віддав,
Уважною будьте і не ловіть гав!»
-«Ні, ви просто на халяву їхать захотіли,
Ану швидко ідіть звідси!!!» -
Заоре щосили
Я хотів договоритись,
Та мене не чує,
Хапа мене за коміра
Та ледь не лупцює
Й тягне з місця
На нас вже всі люди задивились,
Хочу встати -
Так штани за місце зачепились
А водій лиш рже, зараза,
А та тягне далі
Виліз все ж із тролейбуса,
Та штани діряві
Я забув й про незнайомку,
Що їхать зосталась,
Чи у неї там спідниця
Іще не порвалась?..
Тепер навіть й в секонд-хенді
Ці штани не куплять,
Видно добре, як визира
Із них моя дупа.
Я стою і, що робити, ну просто не знаю,
А на мене усе очі різні позирають
Чи вертатися додому,
Чи на базар бігти,
А чи просто без поради
На дорогу лігти?
Ну чого, як на колінах
Ваші джинси рвані,
- добре те,
А так - погано
От ви дуже странні…
Понишпорив ще в смітничці-
Чи є такі речі,
Щоб одягти,
Ну а потім зважився нарешті
Піти так екстравагантно,
Щоб була увага,
Щоб думали перехожі
Що то я за птаха
Лимар Анастасія
Ой, прийшла весна шалена
(пісня)
Ой, прийшла весна шалена
У заквітчані гаї,
Як ці хлопці не для мене,
То тоді вони чиї?
Танцювали буги–вуги
В моїх мізках таргани,
Все ж, спитаю у подруги,
Та й для кого ж бо вони
Приспів:
Прошу, не грайтесь і не усміхайтесь,
в своїх телефонах Ви не колупайтесь
А я – така краля…
Слухай, куди йдеш?
Зрозумій: кохання – справа не остання,
Ну де собі кращу ти іще знайдеш?
На питання це подруга
отаке відповіла:
«З цим мутити ти не здумай,
я собі його взяла.
А той тобі не підходить -
взагалі не твій типаж,
цей - небаченої вроди -
не твоїх книг персонаж
Приспів:
Нащо слухати подругу?
Нетямуще бо, дурне.
Отой перший, отой другий -
так це точно для мене.
Цього красеня покинуть
не захочу, певно, теж,
А я - гарная дівчина,
кращу де собі знайдеш?
Лимар Анастасія
УКРАЇНСЬКЕ КОЗАЦТВО
Ми – народ січовий, звалися козаки,
Що з турецької – «воїни вільні»,
Ворогам усім нашим було невтямки.
Чим ми непереможні та сильні.
Та ми знаємо – то українська земля
Сили для боротьби нам давала
І на рідних отих колосистих полях
Не одне покоління зростало.
Почитайте, нащадки, будь ласка, з джерел
Як край отчий ми обороняли,
Як татарина били й з турецьких галер
Земляків на плаву визволяли,
Й не боячись стрімкого виру води,
Оминали Дніпровські пороги,
Й там де інший народ уже руки склав би
Ми доходили до перемоги:
Бо то й не козак, що боїться собак,
І журби в нас, ну просто, не має
Цінні для нас діла, не балачки, - ось так:
Запорожець мовчить та все знає:
Або волю здобути, чи вдома не бути,
Ледарі бо не гідні пошани
У нас вдача така: там, де два козака,
То там вийдуть тоді три гетьмани.
І з шаблею в руках, на вірному коні
Ми долали і спеку й морози
Думаєте – то страшно?
Для нас зовсім – ні
І нудьга не для нас, і ті сльози,
Ми готові пройти були воду й вогонь
Побратимів аби врятувати
У нас скромні харчі і короткий був сон
Головне – коня нагодувати.
Підемо будь куди верхи чи на чайках
За нашим кошовим отаманом
Нас опишуть колись у піснях і віршах
І героями нації станем
Та не це, бо нащадки для нас головне.
А ні почесть велика, ні слава
Ми боролись завжди тільки лиш за одне,
Щоб була в нас єдина держава,
Щоб цвіла, щоб чвар не було ніяких,
Не корилась нікому ні за що
Ми зробили від себе давно, що могли,
А тепер змінюйте ви на краще.
Але знаємо, внуки, що нас не підведете
Україна постане могутньо
Й ще пишніше, ніж зараз, вона розцвіте
І настане те світле майбутнє.
20.07.16 Настя Лимар
Божевільна любов
Відкриєш зранку ти фіранку -
Неначе сонечко встає.
Дуже щасливий я й нещасний
тому, що ти у мене є.
Хай будуть в тебе недоліки,
Хай будуть в тебе безліч вад -
Любити буду я довіку:
Й в суворі дні життя й в дні свят.
Кожну нагоду я ,кохана,
Тебе побачити ловлю.
Не знаю, нагорода то чи покарання –
Та божевільно я люблю.
З тобою вічністю здається
Ну просто кожна, кожна мить.
Радість в душу мою поллється,
життя прекраснішим здається
І хочеться ще більше жить.
Можливо, в твоїм серці інший,
А я – таке щось, так собі.
Твоя любов і ти вирішуй.
Як ні - не лишуся в журбі,
знайду собі іншу красуню
і закохаюсь тоді знов.
От, божевільна та любов!!!
П Р И Р О Д А
Небо світить
сонцем, мов свічкою
Над глибокою річкою
Ось і з’явився червоний закат
Біля хмарини він промайнув.
Тихо, тихо усюди,
Весь світ неначе заснув.
Про щось шепочуть трави
Про щось шепоче лист,
Але щоб це почути, треба мати хист.
Настя Лимар, 10 років
18.10.2012р. * * *
І у мороз, і коли лине
Перший весняний передзвін,
Завжди людей цікавить тема
Усіх така : «Вона и Він»
Кохання, мрії, вірність, зрада –
То основна в житті принада.
Любов – це річ така тонка,
Прийде й до хлопців, й до дівчаток,
Почнеться й довго не зника.
То ж не соромтесь цього почуття –
Це основна ціль нашого життя.
вересень, 2014