Мабуть, твої широкі рукави
Змішалися зі стеблами трави -
І змахують весь час услід мені.
Атласними стрічками кімоно
Ти заквітчала річки полотно,
Щоб я не збивсь з дороги на коні.
Тримаєш зір ліхтарики в руках
І вказуєш мені додому шлях -
Між вітряних долин
Привітно сяє стежка… Повернуть?
Та я ступив уже на іншу путь.
Вже пізно - я один.
Серпень 1995