Звернення до Мови та Людей
Моя ти Мово українська, ми знов зустрілися з тобою!
Прадавньорідна, не чужинська, виходиш ЯСНА із двобою.
Ти народилась на світанні, ба, на зорі цивілізацій.
Вбирала кращі сподівання, наш рід ведеш стезею націй.
Зростала й кріпла ти на волі: плекала соками земля.
Приймала гарт на Дикім полі… Шум верб та співи солов’я
Твою мелодію творили. Кохання між людей росло.
І мовили, і говорили тобою місто і село.
Сьогодні маєш Лінгву нову: Отець високоцільно дав
Нам те, що синтезує Слово й веде у зоряний анклав
Вкраїнську націю русинську у братстві всіх чеснИх слов’ян,
Казахів, німців та англійців… Нам не потрібен хан, ні пан!
Розкрило КОД Украйни Слово – і вже нема шляху назад!
Ми наведем обов’язково і в душах, і в країні лад!
У єдності й братерстві сила. Могутність в нас росте і міць.
Хай Мова українська щира всім кращим в кожнім з нас дзвенить!
31.03.2018
Складено під час Другої загальноосвітньої конференції Філософів Синтезу в Україні у Львові