Коханий мiй! Навiщо нам цей сум?
Наш погляд, що б не скоїлось,
ще сяє.
Мов вперше, один одного вітає -
Ні льод не вбив бажання, ні самум.
Хай не існує еликсір життя,
Але ж нам і не треба цього зілля.
Бо не помреш з отруйного похмілля,
Коли кохання п'єшь до забуття.
Мой русский перевод.
Любовь моя! К чему нам эта грусть?
Ведь взгляд у нас,что б ни было, сияет,
Как в первый друг друга привечает -
Ни лёд страсть не сгубил и ни самум.
Пусть не найдётся жизни эликсир,
А нам и безразлично это зелье.
Ведь не умрёшь от горького похмелья,
Когда любовь пьёшь, позабыв весь мир.