Нічні відвідини
(Сонет)
Від знаменитих, мов собачка вчена,
як правило, здебільшого вночі
шкребеться в двері Муза і до мене.
І я в пітьмі намацую ключі.
А гостя витанцьовує натхненно.
І вже якщо у мене на плечі,
попискує від щастя навіжено.
Язик же, ніби полум’я в печі.
Відщипую малі шматки від булки.
Почастувати тим, що любить, рад.
Підемо на галяву за провулком,
що їй вона як Ботанічний сад.
Уранці ж розбиратиму цидулки.
А Музі – до господарів назад.
––––––––––––
© Анатолій Загравенко.