ПЕЛЮСТКИ СТАРОВИННОГО РОМАНСУ (Ліна Костенко, https://www.pysar.net/virsz.php?poet_id=31&virsz_id=2)
Той клавесин і плакав, і плекав
чужу печаль. Свічки горіли кволо.
Старий співак співав, як пелікан,
проціджуючи музику крізь воло.
Він був старий і плакав не про нас.
Той голос був як з іншої акустики.
Але губив під люстрами романс
прекрасних слів одквітлі вже пелюстки.
На голови, де, наче солов’ї,
своє гніздо щодня звивають будні,
упав романс, як він любив її
і говорив слова їй незабутні.
Він цей вокал підносив, як бокал.
У нього був метелик на маніжці.
Якісь красуні, всупереч вікам,
до нього йшли по місячній доріжці.
А потім зникла музика. Антракт.
Усі мужчини говорили прозою.
Жінки мовчали. Все було не так.
Їм не хотілось пива і морозива.
Старий співав без гриму і гримас.
Були слова палкими й несучасними.
О, заспівайте дівчині романс!
Жінки втомились бути не прекрасними.
ЛЕПЕСТКИ СТАРИННОГО РОМАНСА (вольный перевод П.Голубкова)
Тот клавесин и плакал, и ласкал
Печаль чужую. Свечи тлели квёло.
Старик- певец пел, словно пеликан,
Процеживая музыку сквозь горло.
Он старый был и плакал не про нас.
Тот голос был как из другой акустики.
Но из-под люстр ронял его романс
Всю прелесть слов, как лепестки средь музыки.
На головы, где, вместо соловья,
Свое гнездо давно свивают будни,
Упал романс, как он любил еЯ,
И доносил слова, забыть что трудно.
Солист поднял вокал, словно бокал,
И к его бабочке, манишке - понемножку
Красавицы, казалось, сквозь века,
По лунной продвигаются дорожке.
Потом исчезла музыка. Антракт.
И все мужчины говорили прозой.
Молчали дамы. Всё было не так.
Им не хотелось пива, несерьезно.
Старик без грима пел и без гримас.
Слова были горячими и страстными.
О, спойте, спойте девушке романс!
Устали дамы зваться не прекрасными.