Котить тролейбус, гуркоче щосили.
Пара подружня навпроти сидить.
І чолов'яга міцний, наче брила,
Все до дружини бурчить, бубонить.
Та аж зіщулилась - голову в плечі
І на повіках - росою сльоза,
А чоловічок (нахаба до речі)
Аж до печінки її вигриза.
В грудях моїх вже вулкан аж клекоче.
Вдача у мене м'яка, не лиха.
Чом же в кадик йому вгризтися хочу?
Встану, подалі піду від гріха.