Душа як сонях тягнеться до сонця
І ластівкою до тепла летить
За мрією, що кличе за віконце,
Далекі виднокраї ті відкрить.
Вже наполегливість дарує крила,
На місці лиш не треба тупцювать,
І понесуть допитливих вітрила
Вперед, нові вершини підкорять.
Докорами, страхами не злякати,
Бо є бажання світ новий пізнать.
Не варто, з журавлями щоб злітати,
Синицю міцно у руці тримать.