Широкий степ, де віють всі вітри,
Там, де душа літає, наче птах.
Віками тут жили мої діди,
Що поглядали на Чумацький шлях.
Коли весною чи то восени
Тобі затісно в кам'яних містах,
То вийди в спеп, легенями вдихни
Повітря чисте. І збіжить твій страх.
Безмежний степ без краю і кінця,
Мов рівний стіл, а вдалині курган.
І начебто за волею Творця
Той дивний звук, коли кричить фазан.
Безкрайній степ, де тиша і вітри,
І де душа літає наче птах.
А в травні маки квітнуть, мов костри,
І світить нам тепер Чумацький шлях.