Вилен Черняк Від днів у пелюшках і дотепер
Від днів у пелюшках і дотепер
Шукаю розмаїття. У шуканні
Приходжу я до клубу щочетвер.
За стіл сідаю. Слухаю читання.
Буває, й сам беру я папірець.
Читаю. І, як правило, безкарно.
Читаю й розумію: олівець
Я витратив цієї ночі марно.
Як соромно становиться мені,
Що не спромігся втілити словами
Все те, що калатає в глибині,
А на поверхню вийшло бульбашками,
Що зайвих слів блискучу мішуру
Як сповідь викладав перед загалом.
Я папірець прочитаний беру
І додаю до інших. Їх чимало.
Ирина Волокина перевод на французский:
Depuis le temps des couches et а nos jours
Je cherche toujours de la diversitе.
Je viens a notre club. Dans le discours
Peut-еtre je vais trouver la vеritе.
J' arrive, et a la table je m’assois,
J' еcoute ce que les autres ont а lire.
Sous l’influence de leurs poеmes parfois
J'acquiere moi-meme la volontе d'ecrire.
Je lis ce que j’ecrit, et tres souvent,
Mеme si ca reste en toute impunite,
Je le vois bien et clairement comprends
Que mon crayon est sans pitie gate.
J’ai honte de que mes vers ne sont pas beaux,
Que tout ce qui bouillonne au fond du coeur
N’est pas manifeste avec des mots
Et sort de bulles d’ecume de l’interior.
Que l’oripeaux brillant de mes poemes
J’avais concu comme une confession.
Mais je ne jette ces notes tout de mеme,
Je les ajoute aux autres. Sans passion.*
* Диакритические знаки опущены
Ирина Волокина перевод на испанский
Desde los dias en panales hasta hoy
Estoy buscando la diversidad.
A nuestro club yo cada jueves voy.
Tal vez alli encuentro la verdad.
Me siento а la mesa y escucho
Lo que aqui la gente va a decir.
A veces me sus versos gustan mucho,
Obtengo yo el deseo de escribir.
Y luego con verguenza yo entiendo,
Mientras leyendo lo que escribi:
Use en vano el lapis, escribiendo.
Y sin talento el papel perdi.
Estas ideas hondas, sabias mias
Que estan del fondo de mi corazon
Se ven en las palabras tan vacias,
Sin la profundidad y sin razon.
Mis todas emociones poderosas
Que hierven siempre en mi interior
Salieron de burbujas espumosas
Sin cuerpo, sin color y sin sabor.
De estos poemas oropel brillante,
Que intente como la confesion,
Yo voy a anadir en un instante
A los que ya poseo un monton.*
* Диакритические знаки опущены