Ішли по світу різні душі,
Йшли чорні, білі і руді,
Із поміж них були й байдужі,
Та всі постали на суді,
І кожній розложили карти,
Пас'янс розклали із років,
Їм залишилось лиш чекати
Небесних ласк, або снігів.
Там не сховати під подолом
Добро і похіть, чорний гнів,
Все повернулося на коло,
Немає перших і рабів,
А є лиш люди, просто люди,
У чергу ставить їх Харон,
Вогонь торкає спраглі губи,
Життя стає оксиморон.
А ми все дивимось на чергу,
Де місце знайдеться усім,
На місце в тихому ковчегу,
Як на кіно, — щасливий стрім.