Грішники ми, грішники нещасні…
Як же нам усім потрібний Бог!
Ліземо у гріх – шукаєм щастя,
А знаходим море сліз й тривог.
Думаємо, щО мудріші Бога
Й що без Нього зможемо прожить…
Біблія закрита й не говорить,
Й доброму нічому не навчить.
Біблія – інструкція небесна
До життя, її нам Бог вручив.
По життю без неї -небезпечно,
Як по полі мінному вночі.
Очі ми закрили, йдем наосліп,
Й хочемо дістатись до мети.
Ніби і не діти вже, дорослі,
А от віримо у брехні сатани.
Обманув змій і праматір Єву,
Обманув, підбуривши на бунт
Проти Божого «не можна» і «не треба».
І з тих пір став грішним бідний люд.
І з тих пір самі собі блукаєм
По стежках непевних і кривих.
Грішимо і плачимо, страждаєм,
Й вперто хочем щастя віднайти.
Ну а щастя в тім, щоб знати Бога,
Спілкуватись особисто з Ним.
Він підкаже, хто тобі на користь,
А кого на користь обійти.
Бог навчає нас і через Слово,
І в молитві вчить, і в зібранні.
Він говорить і через природу.
Всюди – Бог, ти тільки озирнись!
Він віддав на смерть Святого Сина,
Щоб Ісус помер за гріх людей.
Хто увірує- ніколи не загине,
Той життя із Богом проживе.
Той пройде свої путі-дороги,
Обмине слизькі шляхи гріха.
Буде мати щастя він від Бога,
Щастя, що цей світ не в змозі дать!