Я зустріла тебе у полі.
Ти був чим-то засмучений, брате.
І тоді я відчула серцем,
що ми зв’язані по анахаті –
із тобою іти мені полем.
Я взяла в тебе трохи болю,
щоб іти було легше разом.
Як зміцнієш – мене підтримай.
Коли я
на кордоні із сказом
затягну свою дивну пісню.
Нагадай мені, брате, на числах,
по руці. Нагадай, як знаєш.
Розкажи мені, я благаю,
що мені готувала доля,
якщо можу знайти у полі
ту єдину твою доріжку?
Застелю тій пшеницею ліжко.
Пам’ятатиму поле
і брата,
який вів мене просто до хати.
Ми зустрілися вперше,
але ми пов`язані по анахаті,
бо обидва, як бачиш, крилаті.
Чуєш, брате, як вже багаття
розгорілося в печі?
Тихо…
Наша мати готує хліб,
відвертає від нас все лихо.
Наша добра єдина мати.
Я зустріла тебе у полі.
І ти вивів мене, мій брате.