Читаю небо – кращу із книжок.
Заглиблююсь в роман дощу і хмари...
І, скільки б не читав, – все неба мало,
молю щодня про зливу, про сніжок,
про птаха, що махне крилом мені,
про білий слід від літака швидкого...
І небо – світла Біблія од Бога:
він щастя пише сонцем навесні...
...І місяць, мов оголений юнак,
пірнає в небо на очах у мене.
Не відвернусь, не буду джентльменом:
я й сам пірнаю в небо – саме так...